Любов Христа, любов Христа,
Велика, чиста і свята.
Його любов весь світ тримає,
Вона всю землю наповняє.

Раніш, як світ повстав,
Уже була любов Христа.
Господь нас вибрав у Христі,
Щоб ми були його святі.

Коли в гріхах були ми всі,
За нас помер Він на хресті.
Він доказав Свою любов -
Пролив за нас Святую Кров.

О Дух Святий, даруй уста,
Щоб прославлять любов Христа,
Ім'я Господнє величать
І славу всю Йому віддать.

Усе на світі закінчиться,
Любов Христа одна лишиться.
І в небо увійде людина та,
Що має у собі любов Христа.

В книзі вічній святій
Богом даній, живій
Нам написано все так детально,
Що в останні ці дні
Серед людства землі
Це звершитися мусить детально.

І як глянеш кругом,
Не опишеш пером.
Світ втопає в гріховній безодні.
Зло кипить без кінця,
Син не любить отця.
Виповняється Слово Господнє.

Гроші, землі, ліса...
Нащо їм небеса?
Люди ціль у багатстві знаходять.
Самі щастя кують
Всім свободу дають,
Та в гріховних кайданах всі ходять.

Всі говорять про мир,
Як найкращий кумир.
Кожен мріє володарем бути.
Тому гострять мечі
Наче злі палачі,
А мораль та братерство забуті.

Несподівано так,
Без поважних причин
Як пожежі спалахують війни.
Дні летять до кінця
І подібно гінцям
Долітають жахливі новини.

Там війна, там терор,
Землетрус, голод, мор,
Здирством, вбивством покриті дороги.
І земля вся тремтить,
Все неначе твердить
"Приготуйся до зустрічі Бога!"
Та безпечний цей світ
Не зворушиш нічим
"Нам відкрита широка дорога
До багатства висот,
До розкошів широт,
То ж для чого нам дбати про Бога?"

Скільки вчених людей,
Скільки різних ідей
Появилося в світі безбожнім,
Щоб звести люд з шляху,
Дати місце гріху
Перкручують істини Божі.

Цей освічений світ
Не потребує він
Благодаті, любові від Бога.
Ціль життя: "Не барись!
Все бери! Веселись!
Бо для тебе широка дорога!"

Світ в розтлінні гріха
Беззаконня і зла
Помогти в тім культура безсильна.
Всюди гнів і злоба,
Горе, сльози, журба
І кипить, і росте зло невпинно.

Та Христос нам сказав
І на шлях показав,
Що коли це все буде збуватись
Будьмо бодрі в цей час
Для спасенних всіх нас
Означає, що час готуватись.

То ж поки ще для нас
Є догідний той час
Зупинімсь на життевій дорозі.
Яка наша мета?
Чи знайшли ми Христа?
Чи життя наше сховане в Бозі?

Я ніколи не бачила Твої руки.
Хоч створили вони всі смарагдові луки,
Килими застелили шовкові,
Свічечки запалили бузкові

І суниці в червоне розмалювали,
А троянди росою вмивали,
Вишивали волошки в пшениці,
Розбудили джерела-криниці…

Я ніколи не бачила їх,
Хоча осені плач і весни юний сміх
Чула в пісні дощу, що вони посилали.
Часто як Твої руки мене колисали,

Витирали сльозу, рани в серці криваві
Лікували вони і терпляче, й ласкаво
Утішали біль втрати, розлуки.
Я ніколи не бачила Твої руки –

Їх підтримку щомить відчувала:
Скільки раз вони мене підіймали,
Як я падала втомлена, хвора,
Як уже не дивилася вгору,

Не чекала звідкільсь допомоги,
Як збивалась з вузької дороги,
Загубившись на ярмарку зла…
Я ніколи сама не була!

Бо зі мною завжди Твої руки,
Що створили смарагдові луки,
Що морозом на шибці малюють…
Я колись руки ці поцілую!

Давним давно як створювався світ,
Могучою Господньою рукою,
У саді Раю сотворив Бог Цвіт,
Він око милував красою.

Багато було квітів в тім саду
І кожна з них по свому досконала,
Та найпрекраснішу створив одну,
Що символом Покори стала!!!

Росла та квітка, пахла, милувала,
Аж ось настав для того час,
Щоби Вона призначення узнала,
Що стане Матір'ю для нас.

Почувши голос Ангела сказала:
"Нехай так буде, бо так хоче Бог,
Хоч мужа я ще не пізнала,
Я Волі підчинюсь Його!!!"

І народила Світло нам для світу,
І величчю наповнилась Земля,
І Містики не усвідомити, не пояснити,
Й на небі засвітилася Зоря!!!

У тім блаженнім і щасливім краю,
Де народився наш Ісус Христос -
Месія, Бог. Володар Раю
І тайни тої не збагне ніхто...

Марія - була назва тої квітки,
Що розцвіла в чудовім тім саду,
То Матір Слова, Істини, Молитви
І не збагнути нам Її біду.

І горе те, що пережила,
Як на очах Її несправедливість панувала
І біль коли вбивали Сина
Вона безпомічно і німо споглядала...

Вона простила нам і до тепер прщає,
Нас грішників зневірених катів,
Бо ж до тепер Христа ми розпинаєм,
Безмірною шаленністю гріхів!!!

Ми падаєм у гріх і забиваєм,
З кожним гріхом все новий цвях,
А потім прощення ми немічні благаєм
Й ховаєм злобу у своїх серцях.

Ми клянчимо коли спіткає горе,
Ми перед Образами плачемо назрид
І зображаєм послух і покору,
Щоб тільки Матінка нас захистила від біди!!!

Цвіти, цвіти пахуча наша Квітко,
Ти мила Богу, радість Ангелів,
Ти наша Хоронителька всесвітня,
Ти Мати всіх отців і матерів.

Тебе звеличуєм, Тебе благословим,
У Тебе помочі у немочах благаєм!!!
Під свій Покров Ти нас візьми,
Тобі хвалу і славу заспіваєм!!!

Маріє - Містична Ти Трояндо!!!
Не усвідомим розумом малим,
Що Мати Ти - Єдина Правда,
Для всіх і всього на оцій Землі!!!!

Навколо тиша! Хтось сидить і плаче,
Це мабуть спомин тих далеких днів...
Де все було не так - інакше.
І мауть в ньому хтось когось любив...
Та мабуть ні! Якщо він плаче, може...
Там хтось когось убив, знечестив. Боже!
Прости на с всіх - цей спогад і цю мить
І це прощення нам нехай поможе,
Забути все, пробачить і любить...
Цей світ, де так багато лиха,
Але не менше світла й доброти.
За все те зло, що ми зробити можем,
Ти нас Всевишній Господи прости...

Вселенна чекає Месію...
Напружено тиша дзвенить:
Коли, о коли вже наспіє
Ота довгожданная мить?

Космічний оркестр завмирає,
Очікує хвилю оту...
Вертеп Вифлеємський приймає
В обійми Дівицю Святу...

І раптом "осанну" світ чує:
Звучить домінанта життя -
Це Діва Пречиста дарує
Вселенній невинне Дитя...

(о.Я.Лесів)