Я мрію вмерти тихо і спокійно,
Напевно, вранці – люблю цю пору,
Коли весна квітує благовійно,
І літо вабить сонцем дітвору.

Я мрію вмерти на руках Марії
малим дитям. І Бога я молю,
Щоб перед тим, коли зімкнуться вії,
Сказати: Каюсь, Дякую, Люблю…

(Н.Назар)

Хоч і плачу, і каюсь,
Знов у багно повертаюсь.
Ну а до цього не може тварина.
Лиш я-людина.

Хтось згадав, хтось забуде.
Мого сліду не буде.
Вам відомо, що я лише-глина,
Я не Бог, я-людина.

Та признатися мушу,
Це кріпить мені душу:
Бог за мене віддав свого сина,
Бо я-людина!

Час між пеклом і раєм
На пусте витрачаєм.
В серці-Бога затерта світлина.
Я-грішна людина.

Та мені не байдуже.
Дуже хочеться, дуже:
Щоб із Богом остання хвилина.
Я молюсь, бо людина.

(Наталя Назар)

Політ лелеки і ясна долина,
Веселка, камінь тесаний вітрами
І навіть під ногами бадилина
Усе шепоче: “ Є Господь над нами”.

Малий цвіркун, метелики і бджоли,
Отари хмар і кущик звіробою
І це чудове волошкове поле
Усе, усе є створене Тобою.

Їжак у лісі, мох на зрубі,
Прозора крапелька роси
І навіть жолуді на дубі
Звеличують Творця краси

Він ледве хрест важкий доніс
І став, схилившися з несили,
Кати той хрест тоді взяли,
Глибоко в землю устромили,
Одежу вбогую вони
Зняли нечистими руками
Й Його, Святого, до хреста
Прибили гострими гвіздками.
Залізо гостре в тіло йде,
І кров із ран свята стікає,
В Його ж очах любов одна,
Любов великая сіяє!

І ось прибили на хресті…
Сміються з Нього і глузують,
Та Він не бачить вже того
І своїх мук Він мов не чує.
У Нього думка все одна:
Про вбогих думка і безщасних,
У Нього в серці все вона,
Ніколи в Ньому не погасне…
Вона горить, вона живе,
Усю істоту обнімає!
І знов в Учителя в очах
Святий огонь горить, палає…

Він чує: мука обнімає…
Він чує: в Ньому все горить…
І ледве чутно Він благає
Катів запеклих: «Дайте пить!»
Жажда пече, смертельна мука
Йому все серце розрива,
І долі хилиться святая
В вінку терновім голова.
В останній раз на світ Він глянув
І на людей, що так любив,
І вмер Святий, і перед смертю
Він ворогів своїх простив.

На землю ангели дивились:
Крадіжки, зради, вбивства всюди,
Забули люди, як молитись,
Про небеса забули люди.
Не зводять очі в піднебесся,
Потупившись у сірий пил.
А голубінь така чудесна!
О, люди, не ламайте крил!
Як нагадати вам про вічне:
Любов і Бога, щастя, мрії?
Як засвітити в серці свічку,
Що і освятить, і зігріє?
У пекло долі йдуть без спину.
Для кого біль і кров розп’яття?
Не знавши Бога, люди гинуть…
Засумували янголята:
Як шкода Божий килим краять,
Його ж так довго вишивали…
Відрізали широкий клапоть
І на маленькі розірвали
Від неба пресвятого шовку,
Й розкидали по всій землі.
Земля мовчала тужно й довго,
А потім квіти розцвіли.

Ще тане сніг, але підсніжники,
Як лазуринки, під кущем,
Фіалки дивляться – і ніжно так
В душі зрина далекий щем.
І незабудки: “Не забудь!
Є Бог, і жити ще не пізно!”
Їх знов розтопчуть чи зірвуть,
А янголи заплачуть слізно.
Але погляне в небо хтось,
Байдужості розтане крига.
І скаже Богові: “Я ось,
Даруй мені любові крила”.

Йшла полем дівчинка-дитя,
Синіють зорі у пшениці,
І сяють золотом жита,
А серцю хочеться молиться.
Палає маків красноцвіт.
“Вплету волошки – краплі неба”,
Поцілувавши синій квіт,
Мала зриває кілька стебел.
“Я небо в серці не згублю, –
Віночок на голівку вділа. –
О Господи, Тебе люблю!”
Безмежно янголи зраділи.

Мов сині квіти, мрії птах…
Життя – не в суєті, не в грошах.
Легенда, казка… А в степах
Цвітуть волошки.

На жаль не знаю хто автор.

Про доброту бо не говорять,
У ній живуть і нею творять.
Вона ж сама про себе скаже
Й правдивий шлях добра покаже .

Бо той, хто доброти не має,
Багато мови витрачає,
Лиш той, хто в серці зберігає,
В ділах своїх це виявляє.

Так намагайся жити й ти,
Щоб бути світлом доброти,
І нею все життя сіяти,
А тих, хто поряд, зігрівати.

А доброта про себе скаже
І, наче в дзеркалі, покаже
Зображення всіх добрих діл,
Які з любові ти чинив.

Не говори про доброту, коли любові ти не маєш,
Не говори про доброту, коли ти нею сам не сяєш.

(Наталя Микета)

Уривок з поеми "Христос"

Ой, ведуть Христа,
Синь очей свята
В тyзі.
Він іде, іде…
Де ви, де ви, де,
друзі?
Синьо, як окрест!
Плечі давить хрест…
Люди сльози ллють,
Як душа моя…
Ой, тяжка ти, путь,
Та ґолґофная!
* * *
Як очі Йсуса, даль синіє,
А Він, немов Синаїн сніг,
Висить… І плачуть дві Марії
Коло Його прекрасних ніг.
Одна Марія: «Сине, рає!..
Де синій світ очей Твоїх?..»
А друга косами стирає
Гарячу кров з прибитих ніг.
Над ними крила, крила, крила…
Над ними плач, і спів, і крик…
Марії дві закам’яніли
Біля Хреста, немов навік.
Вони нічого мов не чули,
а вколо плач, а вколо грім,
і тьма, й глухі підземні гули…
Вони заснули, й сниться їм…
Христос: «Не плачте, мамо і Маріє,
І не росіть сльозами вій.
Збулась віків жадана мрія…
Я не умер, Я в вас живий.
Нехай не б’є вже серце в груди,
Хай бік списа пробила мідь,
Я не умeр, живий Я в людях
І буду в них Я вічно жить.
Я бачу даль… Там все розквітле,
Там сад, де пусто все було…»
І неземне, чудесне світло
Маріям душі залило…

Паренетікон

Коли обід хтось славний зготував,
Наїдки най добірні та напитки,
Царя самого в гості завізвав,
А соли не додав до страв,
Які ж із них пожитки?

Отак і той, що наложив печать
На серце: сам, без дружньої розмови
Жиє для себе хоч би був не знать
Як чесний, не приблизиться на п’ядь
До Бога без любови.

Вся чеснота, весь труд його марний,
Молитва, піст і жертви всі й тривога,
Все те, мов пил, розвіє Суд Страшний!
Одна любов з них зробить скарб цінний
Перед престолом Бога.

ІІ

Не слід усякого любити без розбору.
Як добрі щепи садівник плекає?
Так, що всі зайві парості втинає,
Щоб добрі соки йшли все вгору, вгору.
Господь сказав: «Яка тобі заслуга,
Коли кохаєш свого брата, друга?
А ви любіте свoїх ворогів!»
Подумай добре, що Господь велів!
Не мовив: «Мoїх ворогів любіте!»
Отсе, брати, ви добре розумійте,
Що ворог Божий, ворог правди й волі
Не варт любови вашої ніколи.

ІІІ

Не такого посту хоче Бог від нас,
Щоб сушив ти тіло й дух приспав ураз.

Бо який пожиток тілом голо знати,
А без добрих вчинків духом умирати?

І який пожиток від їди здержаться,
А на блуд і здирство пильно поспішаться?

І який пожиток, щоб лиця не мити,
А в холодну пору голого не вкрити?

І яка заслуга, що в нас тіло сохне,
А у нас голодний під порогом дохне?

Чи то дуже чесно всю ніч в темній хаті
Гаряче молиться, к Богу припадати,

Поки там під тином з голоду та стужі
Умирають бідні, зойкають недужі?

Допоможи, Мати Божа
З Ісусиком милим
Щоб було все добре
У світі красивим.
Щоб люди добро Ваше
Всі розуміли
І нарікати ніколи не сміли.

Життя є прекрасним
І ми в нім живем
Потрібно цінити його кожен день.
Давайте всі разом усім помагати
І будемо горя самі мало знати.
Із Господом любим живім повсякчас
І Він, точно знаю, врятує всіх нас.
За руку Він нас буде завжди водити
І через це будем менше грішити!

Дивуємось читаючи про муки
І плачемо на Його Страстях,
Складаємо побожно руки,
Коли в Освячених, знаходимось, місцях.

Нині співаємо Благословенний,
Хто у Ім*я Боже Іде,
А завтра скажем хай буде Розпнений,
Нехай катований і страчений буде!

Бо завтра ми немов оті кати
Про Боже і Велике забуваєм
І звалюєм свої Хрести
На Того, Хто гріхів своїх не має.

Ми завтра розпинати будем
Ті Руки й Ноги зранені Святі,
Бо ми слабкі і одним словом - люди
Ми схожі дуже на отих катів,

Які ще вчора велично - Осанна
Співали й тішилась земля,
Сьогодні кажуть:
"-Хай буде Розпнений,
Спаситель нашого гріховного життя..."

Ми в Біблії читаєм, що Воскресне,
Той, Хто за правду жалісно помер
І стане поряд Він з Царем Небесним,
І знов у Славі й Величі прийде.

Прийде на землю, щоби осудити,
Тих, що судили і не каялись вони
І інших Він прийде Благословити,
Що ті ж самі зневірені кати,

Але покаялись- може і запізно,
Але збагнули свої помилки,
Тому Він Справедливий й Грізний,
Їм скаже:
"-Мир вам на Віки!"

То ж поки ще не пізно є- покаймось!
Й залишмо молотки катів,
А щиро й ревно Тому заспіваймо,
Хто за нас муки на Хресті терпів!

У кожного в житті своє призначення,
Хтось кращий у кіно чи телебаченні,
Хтось добрий і прекрасний вчитель,
Хтось просто шофер чи автолюбитель...

А я різнюся написаннями віршів,
Вони є діти серця мого і душі,
Ними передаю своє я бачення,
Кохання чи розлуки, чи років затрачених.

Та все ж ніяк не можу забувати,
Від кого даром я така багата.
За це я щиро дякувати маю Богу,
Він лиш Єдина, Правильна ДОРОГА.

За віру ж в Бога - це моїй бабусі,
Яка навчала і ростила в цьому дусі,
Я пам'ятаю як за руку і до Церкви,
Вона вела і так несла самопожертву.

Ось так і зараз в будь-якій потребі,
Їй допомога є велика з неба,
Матінка Божа її благословляє
І Ангелів лиш добрих посилає.

У кожного в житті є свій талант,
Але не кожному вдається розпізнати
Й накреслити потрібний план,
І мудро і достойно проживати.

Двй мені сили,
Як морські хвилі!
Двй Дух Перемоги,
Хай знищу тривоги!

О Боже, дай руку мені,
Бо горю у жаркому, палкому вогні!
Двй мені Мудрості,
Двй Духа Покори,
Знищ мої глупості
Нарікання й докори!

О Господи, дай раду-пораду.
Ти Єдиний ніколи нікого не зрадиш.
Хай почую я відповідь на запитання
Чи не марні є дні чи не марні світання,
Чи я нищу себе, а чи може спасаю,
Чи горю я зорею, чи може згасаю?

В хвилини розпуки мене не покинь,
Просьби і мольби мої не відкинь.

О Боже, я Волі Твоїй покорюся,
Як треба то всього, що є відречуся.
О, дай мені ясності Твоїх бажань,
Щоб їх я творила без всяких вагань,
Щоб дії мої Тебе потішали,
Щоб губи мої лиш правду звіщали!

Дай Боже мені не упасти на віки
Дай вогник надії і вогник потіхи!
Тобі лиш Одному хвалу вихваляю,
Бо без Тебе життя ні для кого не має!

Двй мені сили,
Як морські хвилі!
На віки віків і завтра і нині!!!

Багато черпаю в оцих сторінках:
Тут мудрість і правда,
Повчання і приклад,
Тут кожен зануритись мав би,
Хто зі злом цього світу не звиклий,
Хто шукає дорогу пряму до БОГА
Хто істину хоче почути,
Хто в Христі вірно бачить одну Перемогу
І спокій в душі хто хоче відчути.
Хай Вас Благословить Матінка Божа
За Ваші намірення щирі,
Хай у родинах в Вас буде погоже,
Добра Вам натхнення і миру!!!

І ми переможем всі взявшись за руки,
Бо в Ім'я Отця ми ідемо,
Здолаєм спокуси, здолаєм розпуку
І правду ми разом знайдемо.
Ангели співають й радіють у небі
Читаючи Ваші писання,
Святі допоможуть у всякій потребі,
Розрадять печалі й страждання!!!

Хай Ваша робота всім буде на благо,
Хай сіє добро у серцях,
Ви послідовники Михайла Святого
Хай Дух цей веде до мети до кінця!!!!!

Що таке щастя?
Усі його шукають.
Хто як: хто у книжках, хто справжнє
І неустанно всі його чекають,
Щоб щастя поряд йшло з коханням
І мало хто ту правду знає,
І мало хто погоджується з нею,
Що щастя без Бога не буває,
Бо Бог то щастя і любов вселяє.
Ніхто не знає, що та Хресна Дорога,
Яка вже в кожного своя,
То наше щастя дане Богом,
А прикрістю наповнена земля,
Бо люди, люди є скупі й невдячні
І нерозумних є багато в світі,
Коли біда обов'язково плачуть,
Винних шукаючи, шукаючи отвітів,
А відповідь проста і неповторна:
То є оплата за зроблені діла,
Кому радість. кому біда чорна,
Кому ще на додачу трішки зла,
Бо за добро добро сто раз вернеться,
За злобу десять тисяч зла,
Хто як в житті своєму поведеться,
Тому по справедливості ціна...
Немає щастя, там де нема Бога,
Бо в Ньому радість, доля, глибина,
Бо Він Єдина, Нелегка Дорога,
Нехай не завжди рівна, а складна.
То кажу я ще раз і певно:
Що щастя в Бозі,
В Бозі сила є!!!
Хто ж усвідомити цього не в змозі,
То справді нещасливим є!
Шукаймо щастя в праведних шляхах
Обов'язково там його знайдем,
Нехай місцевість згорблена й нелегка,
Та нею ми до істини дійдем.
Дійдем до того істинного щастя,
Яке шукаєм і чекаєм, і не бережем,
Воно всім по заслугам дасться:
Кому вічністю стане, кому вічним плачем!!!