Притча “Про таланти” закликає нас не приховувати добро дане від Бога, а помножувати його.
Роздумуючи над простою історією, можемо дійти до висновку: щоб мати, потрібно отримати, а також: щоб інший мав, потрібно йому передати.
Задумуюсь над собою. Аналізую своє життя і зауважую, що багато дарів просто залишилось в собі і без помноження їх.
Пригадую погані ситуації, через які втягнувся у зло. І це зло ввійшло( увібрав ) в себе та без великих зусиль помножив, розповсюджуючи його серед інших часто випадкових людей. Злий вчинок нам легше розповсюдити. Поганий настрій, нервовість, образа, приниження, заздрість слави, погані думки, нарікання, осуд, плітки.
Як би була притча про злого духа, який роздає таланти, то в цій притчі багато хто би себе краще пізнав.
Хоча можна і написати її.

Притча “Про погані таланти”
Закликав нервовий директор своїх підлеглих і насварив їх, кажучи наскільки можна краще давати прибуток і наскільки вони погано працюють. Вернулись підлеглі до своїх місць праць і почали сваритись із своїми підлеглими. Коли всі вернулись додому, то почали виявляти свої незадоволення до своїх жінок та чоловіків. Незабаром вернулись діти зі школи, які теж стали учасниками критики і нагадуванням того, хто є справжній господар в домі. Почалась сварка в сім’ї. Кожен вияснював: хто є хто.
Жінка доказувала, що чоловік не може найти справжньої роботи, де дають добру зарплату, а чоловік закидав, що за такі гроші можна прожити, якщо мати голову на плечах.
Діти плакали, створюючи жахливу сцену незрозумілості і розпачу. Діти не розуміли: чому двоє, котрі люблять їх до безтями, до безтями знищують одне одного.
Жінка не витримала, зібрала дітей і пішла до своїх батьків. Чоловік випив чарку… наступного ранку він не вийшов на роботу.
Того ранку багато людей вийшло на роботу і далі працювали. Та все ж кожний у своєму серці переживав, що одного дня може таке статися з кожним…
Хіба, якщо ти будеш спокійно крокувати дорогою свою життя і не брати від інших злий настрій, злі звички і все, що принесете помноження зла.
А ще є такі історії-притчі «про таланти»:
Жінка навчила своїх подруг пісню. Коли вона одного разу зайшла до церкви і почула, як цілий церковний хор виконував пісню, вона спокійно зупинилась при дверях храму і тихенько підспівувала. На її очах з’явилась краплинка сльози… сльози радості.
Ще одна жінка розказала рецепт смачної страви. Коли у неї був День народження, її подруги приготували цю страву. Всім було смачно і весело, та все ж її веселість було особливою, вона була поєднана з приємним відчуттям загадковості і вдячності.
Священик пізно вечері повертався додому після недільних відправ. Йому на телефон прийшло повідомлення: “отче, спасибі за проповідь, я її ще переказала своїм подругам, котрі не були в церкві. Вони теж дякують.”
Він опустив мобільник і звів свої очі вгору. Мабуть дякував за те, що Господь вчора дав йому дар мудрого слова і сьогодні він зумів розділи та помножити це слово.
Таланти повернулись помноженими.

А ти маєш таку історію? Мабуть не одну? хочеш, то напиши її у відгуках ... тільки не шукай причини, як би то не написати, зараз ти маєш цей дар і можливість .. що ти з ним зробиш? не закопуй...
у світі мало добра, бо мабуть його мало помножуємо ... не так?