|
Історії-притчі!
|
|
Дельфініус
|
Дата: Неділя, 09.11.2008, 13:35 | Повідомлення # 1
|
Адміністратор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 413
Нагороди: 3
Статус: Офлайн
|
Пропоную в цій темі викладати різні невеличкі цікаві повчальні історії, які мають глибокий зміст, і змушують нас задумуватися! 
Покажи своїм життям, що на землі не відпочивають)))
|
| |
|
|
|
|
musia_79
|
Дата: П'ятниця, 12.12.2008, 00:32 | Повідомлення # 16
|
Група: Модератори
Повідомлень: 279
Нагороди: 8
Статус: Офлайн
|
Аушвіц, 1941 рік. Один полонений втік із концентраційного табору. Ввечері начальник табору вийшов до полонених. “Втікача не знайшли, - кричить він, - за це десятеро з вас вмиратимуть голодною смертю в бункері”. Він підступив до першого ряду і пронизливим поглядом дивиться кожному в обличчя. Нарешті підіймає руку і пальцем вказує: “Цей!” Блідий, як полотно, чоловік виступає з ряду.
“Цей… цей… цей…” Їх десять. Один з них схлипує: “О моя бідолашна дружина, мої діти”.
Раптом відбувається щось несподіване. Один полонений виступає з ряду і зупиняється перед Фрічем. Начальник табору хапається за пістолет: “Стій! Що тобі від мене треба?”
Полонений спокійно відповідає: “Я хочу вмерти замість цього засудженого”.
“Ти хто?”
Відповідь була коротка: “Католицький священик”.
Наступила хвилина мовчанки. Нарешті Фріч наказує хриплим голосом: “Згода. Йди з ними!” Так помер францісканець Максиміліан Колба, маючи 47 років. Людина, яка хотіла, щоб любов заволоділа світом. Він знав, що немає більшої любові, як віддати життя своє за ближніх.
Приймай себе таким, яким ти є, але не забувай - яким маєш стати...
|
| |
|
|
|
|
DNatiM
|
Дата: Четвер, 18.12.2008, 21:47 | Повідомлення # 17
|
Група: Користувачі
Повідомлень: 263
Нагороди: 5
Статус: Офлайн
|
Мій дідусь розказував таку свого роду легенду :
Колись давним давно люди знали коли вони помруть . Одного дня Ісус прогулювався і побачив одного чоловіка який робив огорожу з кропиви . Ісус запитав його : "Чоловіче чого ти робиш огорожу з кропиви?"
А чоловік відповів : "Я завтра помру і тому мені кращої не потрібно . "
Ісус мовчки підійшов до чоловіка і провів пальцем від носа до верхньої губи , і на тому місці утворилась виїмка . Тоді Ісус сказав : "Від сьогодні ніхто з людей не буде знати ні дня ні години коли помре ! "
Одним з висновків є те , що люди повинні працювати і частково доброю працею заробляти собі скарби на небі 
Потрібно вірити в досконалість і мати відвагу бути недосконалим!
|
| |
|
|
|
|
Андрійко:)
|
Дата: Середа, 31.12.2008, 15:04 | Повідомлення # 18
|
Група: Радники
Повідомлень: 457
Нагороди: 5
Статус: Офлайн
|
Десь я чув таку історію.Один чоловік завжди нарікав,що в нього завеликий хрест(тобто терпіння)у житті.Часто говорив він до себе:"От якби я мав можливість вибрати собі хрест..."Одного раз увісні йому сниться сон.Ніби він на великій площадці на якій лежать сотні,тисячі різних хрестів,різної форми.Одні маленькі,інші великі,а ще інші дуже важкі,або легкі.Кинув чоловік свій хрест і почав вибирати собі інший хрест.Підійшов до одног,та той завеликий був,до другого-заважкий,до третього-замалий,за довгий і так далі...Ось перебравши добру сотню,він натрапив на хрест,який йому підійшов.Придивившись до нього,чоловік побачив,що це був той самий хрест,який він мав і який викинув,щоб знайти інший...Отже Бог знає,які терпіння нам дати
In nomine Patris, et Filii, et Spiritus Sancti. Amen
|
| |
|
|
|
|
Дельфініус
|
Дата: Неділя, 04.01.2009, 17:33 | Повідомлення # 19
|
|
Адміністратор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 413
Нагороди: 3
Статус: Офлайн
|
Якось Мойсей, блукаючи по пустелі, зустрів пастуха. Мойсей провів із ним цілий день, допоміг подоїти овець. Коли вже стемніло, пророк зауважив, що пастух відлив трохи молока до посудини і поставив її на скелі, недалеко від того місця, де вони перебували.
Мойсей спитав пастуха, для чого він поставив там молоко. Пастух відповів: „Це молоко для Господа Бога”.
Пророк попросив пояснити. Пастух сказав: „Я завжди наливаю трохи найліпшого молока і жертвую його Господу Богу”.
Мойсей відчув обов’язок виправити віру пастуха, а тому повів бесіду далі: „А чи Господь Бог п’є це молоко?”
„Звичайно”, - відповів пастух.
Мойсей узявся пояснювати, що Бог є істотою духовною, а отже, не може пити молока. Пастух не йняв віри. Відтак Мойсей запропонував йому сховатися за кущами і послідкувати, чи Бог п’є його молоко.
Уночі, у місячному світлі, пастух побачив, як із пустелі прибіг лис. Пильно оглянувши все довкола, звір підбіг до молока і став похапцем його хлебтати. А за якусь часину знову зник у пустелі.
Наступного дня Мойсей помітив, що пастух дуже сумний.
„Щось не так?” – спитав він.
„Ти мав рацію, - важко зітхнув пастух. – Господь Бог є чистим духом і не п’є мого молока”.
Мойсей здивовано вигукнув: „Ти мав би бути задоволений! Зараз-бо знаєш про Бога більше, ніж кілька днів тому”.
„Це правда, - визнав пастух, – але тепер я позбавлений єдиного способу виявити Йому свою любов”.
Мойсей зрозумів ці слова. Він відійшов і став ревно молитися на самоті. Уночі йому явився Бог і мовив: „Мойсею, ти припустився помилки. Це правда, що Я є істотою духовною, але Я з радістю приймав молоко, яке пастух приносив Мені як знак своєї любові. Оскільки Я того молока не потребував, то ділився ним із лисом, який так його любить”.
Є-бо такі люди, що, поївши всі розуми, висміюють віру простих людей. Згадаймо сповнену радості молитву Ісуса:
„Я протиставляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти затаїв це від мудрих та розумних і відкрив це немовлятам. Так, Отче, бо так тобі було до вподоби” (Мт. 11. 25-26).
Покажи своїм життям, що на землі не відпочивають)))
|
| |
|
|
|
|
Дельфініус
|
Дата: Неділя, 04.01.2009, 17:35 | Повідомлення # 20
|
|
Адміністратор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 413
Нагороди: 3
Статус: Офлайн
|
Час – дорогоцінний
Одного разу якась молодиця пояснювала співрозмовнику, що поки вона молода, хоче пожити в світі і багато досягнути, а коли буде старенька, як ті бабці, що ходять в Церкву, тоді і вона буде ходити до Церкви, а зараз недільне Богослуження забирає в неї багато часу.
Паламар, що проходив поблизу, взяв зі столу молодої дами шклянку з соком, яку вона собі замовила, випив його, залишивши на дні трошки соку і запропонував: “Допийте це, будь-ласка”.
Дама розсердилася:
- Що за дурні жарти! Чому я маю це допивати після вас?
Тому що ви те саме пропонуєте Богові. Поки молоді, сильні, здорові, ви хочете жити в своє задоволення, а решта часу, який вам не потрібен, хочете віддати Богові. Але боюся, що Господь, так як і ви, не буде допивати того, що залишилося.
Сумно бачити як молоді люди шукають різних причин, щоб не піти до Церкви, не розуміючи, що без Бога усі земні радощі перетворяться у гіркий смуток ще тут, у цьому земному житті.
Покажи своїм життям, що на землі не відпочивають)))
|
| |
|
|
|
|
DNatiM
|
Дата: П'ятниця, 09.01.2009, 11:37 | Повідомлення # 21
|
|
Група: Користувачі
Повідомлень: 263
Нагороди: 5
Статус: Офлайн
|
Влада
Одного разу на раду зібрались чорти . Хочуть продумати план як більше людей погубити . Думали вони сперичались , а ж поки один не сказав : "Давайте скажемо(навіємо у думках) людям , що Бога немає." . Здається не погана думка , але ось самий досвідчений чорт каже : "Було б добре , але люди добре знають , що Бог є всюди і до Нього будь де можна звернутись." . Ну ось думають дальше і тут ще один чорт обзивається : "Давайте скажемо людям , що ні пекла ні раю немає." . І тут знову досвідчений чорт каже : "Воно б було добре , але в людей є совість яку ми ніколи не взмозі її придусити , вона підкаже людям , що щось тут не то ." . І ось в цей момент інший чорт каже : "А я знаю що потрібно сказати , потрібно навіяти людям що вони все ще встигнуть , що вони ще встигнуть навернутись , а зараз поживуть для себе." . Старший чорт : "Яка розумна думка !"
Ось такою простою фразою нас відривають від Бога . Дуже багато людей думають , що вони ще в своєму житті все ще встигнуть і найгірше вони так думають до останньої хвилини свого життя , а це є вже дуже пізно , бо важко склеїти горщик який багато років тому розбився .
Потрібно вірити в досконалість і мати відвагу бути недосконалим!
|
| |
|
|
|
|
Андрійко:)
|
Дата: Субота, 10.01.2009, 16:00 | Повідомлення # 22
|
|
Група: Радники
Повідомлень: 457
Нагороди: 5
Статус: Офлайн
|
Якось помер чоловік і потрапив до Раю.Тай питає всіх де є Богородиця,бо дуже хотів її побачити.А йому відповіли,що її тут нема,вона на землі допомагає людям Ось така собі маленька історія-притча про Богородицю.
In nomine Patris, et Filii, et Spiritus Sancti. Amen
|
| |
|
|
|
|
Дельфініус
|
Дата: Субота, 10.01.2009, 21:05 | Повідомлення # 23
|
|
Адміністратор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 413
Нагороди: 3
Статус: Офлайн
|
Якось одного мудреця запитали:
- Який родинний дім є щасливим?
- Здебільшого щастя проростає з малих речей, - прозвучала відповідь мудреця. Коли твої діти повертаються зі школи і хочуть поділитися з тобою своїми переживаннями, лиши свою роботу і уважно вислухай їхні малі проблеми, навіть, якщо прання білизни мусиш відкласти на наступний день. Бо коли ви не слухатимете про дрібні справи ваших дітей, коли вони хочуть розкрити вам своє серце, то вони ніколи не прийдуть до вас із великими проблемами. Дітям потрібні не великі забавки, а такі малі речі, як: час, щоб їх зрозуміти; час, щоб допомогти; час, щоб провадити…
- Чому ж розпадається так багато сімей?
- Здебільшого через малі справи, - знову сказав мудрець. Маленькі неприємності, маленькі акти самолюбства, байдужості, нагнітання жалів до когось, все це тяжить на подружжі так, що любов губиться…
- В чому ж тоді секрет успіху деяких подружжів?
- В більшості випадків цей успіх полягає у малих справах, - сказав мудрець, посміхнувшись. Маленькі вияви уваги, любові; маленькі подарунки; слова визнання і похвали: ці «маленькі речі» творять щасливі незабутні хвилини, яких кожне подружжя потребує, якщо воно хоче процвітати. Вони його зміцнюють і роблять тривалим.
І ще одне цікаве було запитання: «Що робить нас святими?»
- Знову ж таки, малі речі! – весело сказав мудрець. Ми постійно відчуваємо потребу робити великі діла для Ісуса. При цьому ми забуваємо, що Ісус сказав: «Хто напоїть як учня одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди» (Мт. 10, 42)
Маленькі вияви любові, маленькі приємності даровані убогим, відвідини хворих, - Ісус вважає дуже важливими, бо вони зроблені з любов’ю до Нього.
Покажи своїм життям, що на землі не відпочивають)))
|
| |
|
|
|
|
Galj4uk
|
Дата: Неділя, 11.01.2009, 22:19 | Повідомлення # 24
|
Група: Користувачі
Повідомлень: 6
Нагороди: 1
Статус: Офлайн
|
Коли Бог творив маму
Якось добрий Бог вирішив створити ... маму. Шість днів та ночей Він роздумував і експерементував. Та ось з"явився ангел і мовив:
- Ти стільки часу тратиш на неї !
- Так ... Але чи ти читав вимоги замовлення? Вона мусить складатися зі 180 рухомих частин, які можна було б при потребі замінити Ю її поцілунок має лікувати все - від зламаної ноги до розчарування в коханні , також вона мусить мати шість пар рук .
Ангел похитав головою і недовірливо спитав:
- Шість пар рук?
- Не в руках проблема , - відповів Бог , - а в трьох парах очей , що вона мусить мати .
- Аж стільки! - вигукнув ангел.
Бог ствердно кивнув. Потім додав:
- Одну пару , щоб бачити через зачинені двері , коли питає:"Що ви там робите , діти?" , навіть якщо вже знає , що вони роблять . Іншу пару - на потилиці , щоб бачити те , що не мала бачити , але що має знати. Ще іншу пару , щоб таємно сказати синові , який попав у халепу:"Розумію сину , і люблю тебе" .
- Господи , - сказав ангел , - вже пізно , йди відпочивати .
- Не можу , - відповів Господь . - Вже майже закінчую .
Ангел поволі обійшов навколо моделі матері .
- Надто тендітна , - сказав зітхаючи .
- Але витривала ! - відповів Господь із запалом . - Ти не можеш уявити собі того , що може зробити чи перетерпіти мати .
- Чи вона вміє думати? - запитав ангел.
- Не лише думати , а вміє також дуже добре користуватися своїм розумом і пристосовуватися до обставин.
Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся пальце до її щоки.
- Тут щось стікає , - мовив здивовано .
- Так , це - сльоза , - відповів зі смутком Бог .
- А для чого вона ? - спитав ангел .
- Щоб висловити радість , смуток , розчарування , біль ...
- Господи , Ти - справді геній ! - вигукнув захоплено ангел .
Тихим , меланхолійним голосом Бог прошепотів :
- Правду кажучи , це не Я створив ... ту сльозу ...
Любити - це брати участь усім своїм єством у радості чи горі ближнього. Той, хто любить, відкриває в собі безмежні можливості розради й співчуття. Ми ангели - тільки з одним крилом. Отже, ми можемо літати тільки тоді, коли когось обіймаємо...
|
| |
|
|
|
|
Андрійко:)
|
Дата: Неділя, 01.02.2009, 13:32 | Повідомлення # 25
|
|
Група: Радники
Повідомлень: 457
Нагороди: 5
Статус: Офлайн
|
От недавно почув цю історію про увагу.
Якось один священник сказав людям прийти в неділю до церкви,бо має прийти Ісус.Ну люди всі посходились і чекають на Ісуса.І тут таки справді заходить Ісус.Всі люди в захваті,радіють,плескають.Іде Літургія,зачиталась Євангеліє і парох каже до Ісуса,щоб той дав проповідь.А Ісус каже:"Ні я не буду нічого казати..."Ну парох почав сам проповідь.А люди розмовляли,хто взагалі не слухав,одним словом були не уважні.От закінчилась Службу Божа,та й парох каже до Ісуса:"Ходи до мене на обід".Ісус відповів"ні я не хочу."Тоді всі люди почали кричати,та просити Ісуса на обід до себе до хати.А Він каже"Ні я не хочу,ви йдіть,а я в церкві побуду.Приходьте завтра."
Приходять люди на наступний день і бачать що всі стіни в церкві розписані написами.І було написано на стінах:"Увага!Увага!Увага!"Тоді всі люди зрозуміли,що це Ісус написав,щоб вони були уважні в церкві
In nomine Patris, et Filii, et Spiritus Sancti. Amen
|
| |
|
|
|
|
Oksanka
|
Дата: Понеділок, 09.02.2009, 00:03 | Повідомлення # 26
|
Група: Користувачі
Повідомлень: 7
Нагороди: 0
Статус: Офлайн
|
Притча про Олівець
Перш ніж покласти олівець в коробку майстер відклав його насторону.
«Є 5 речей, які ти повинен знати, - сказав він олівцю, - перш ніж я відправлю тебе в світ. Завжди пам'ятай про них і ніколи не забувай, і тоді ти станеш кращим олівцем, яким тільки зможеш стати.
Перше: Ти зможеш зробити багато великих речей, але лише в тому випадку, якщо ти дозволиш Іншому тримати тебе в Його руці.
Друге: Ти час від часу будеш переживати нелегке обточування, але це буде необхідним, щоб стати добрим олівцем.
Третє: Ти будеш здатним виправляти помилки, які ти зробиш.
Четверте: Твоя найбільш важлива частина буде завжди знаходитися усередині тебе.
І п'яте: На якій би поверхні тебе не використали, ти завжди зможеш залишити свій слід. Незалежно від твого стану, ти повинен продовжувати писати».
Олівець зрозумів і пообіцяв пам'ятати про це; він був поміщений в коробку з покликанням в серці і очікував свого часу.
І тепер, ставлячи тебе на місце олівця, хай ці слова будуть почуті тобою: завжди пам’ятай ці 5 правил і ніколи не забувай їх, і ти станеш доброю людиною, якою тільки зможеш бути.
Перше: Ти будеш здатний робити багато великих речей, але лише в тому випадку, якщо дозволиш Богу тримати тебе у Своїй руці і дозволиш іншим людям мати доступ до багатьох дарів, якими ти володієш.
Друге: Ти будеш час від часу переживати нелегке обточування, проходячи через різні проблеми. Але ти будеш потребувати цього, щоб стати більш сильною людиною.
Третє: Ти зможеш виправляти помилки, які ти зробив, або зможеш «вирости» з них.
Четверте: Твоя найбільш важлива частина буде завжди знаходитися усередині тебе. З глибини серця твого будуть виходити твої вчинки.
І п'яте: Скрізь, де б ти не йшов, ти повинен залишити свій слід. Незалежно від ситуації, ти повинен продовжувати служити Богу всюди і у всьому.
|
| |
|
|
|
|
Endry
|
Дата: Вівторок, 17.02.2009, 23:30 | Повідомлення # 27
|
Група: Користувачі
Повідомлень: 92
Нагороди: 1
Статус: Офлайн
|
Вибачте, що по російськи..
Что такое зло
* * *
Профессор в университете задал своим студентам такой вопрос: "Все, что существует, создано Богом?". Один студент смело ответил: "Да, создано Богом". "Бог создал все?" - спросил профессор. "Да", - ответил студент. Профессор спросил: "Если Бог создал все, значит, Бог создал зло, раз оно существует. И согласно тому принципу, что наши дела определяют нас самих, значит, Бог есть зло".
Студент притих, услышав такой ответ. Профессор был очень доволен собой. По его мнению, он еще раз доказал, что вера в Бога - это миф.
Еще один студент поднял руку и сказал: "Могу я задать вам вопрос?". "Конечно", – ответил профессор. Студент поднялся и спросил: "Профессор, холод существует?". "Что за вопрос? Конечно, существует. Тебе никогда не было холодно?"
Студенты засмеялись над вопросом молодого человека. Но тот ответил: "На самом деле, холода не существует. В соответствии с законами физики, то, что мы считаем холодом, в действительности является отсутствием тепла. Любой объект можно изучить на предмет того, имеет ли он или передает энергию. Абсолютный ноль (-273 градуса по Цельсию) есть полное отсутствие тепла. Вся материя становится инертной и неспособной реагировать при этой температуре. Холода не существует. Мы создали это слово для описания того, что мы чувствуем при отсутствии тепла".
Студент продолжил: "Профессор, темнота существует?". Профессор ответил: "Конечно, существует". "Вы опять неправы. Темноты также не существует. Темнота в действительности есть отсутствие света. Мы можем изучить свет, но не темноту. Мы можем использовать призму Ньютона, чтобы разложить белый свет на множество цветов и изучить различные длины волн каждого цвета. Вы не можете измерить темноту. Простой луч света может ворваться в мир темноты и осветить его. Как вы можете узнать, насколько темным является какое-либо пространство? Вы измеряете количество света. Не так ли? Темнота - это понятие, которое человек использует, чтобы описать, что происходит при отсутствии света".
В конце концов, молодой человек спросил: "Профессор, зло существует?". На этот раз не так уверенно, профессор ответил: "Конечно, как я уже сказал. Мы видим его каждый день. Жестокость между людьми, множество преступлений и насилия по всему миру. Эти примеры являются не чем иным как проявлением зла".
На это студент ответил: "Зло - это просто отсутствие Бога. Оно похоже на темноту и холод. Бог не создавал зла. Зло - это не вера или любовь, которые существуют как свет и тепло. Зло - это результат отсутствия в сердце человека Божественной любви. Это вроде холода, который наступает, когда нет тепла, или вроде темноты, которая наступает, когда нет света".
Пости, бо згрішив, і пости, щоб не згрішити.
|
| |
|
|
|
|
Андрійко:)
|
Дата: Субота, 21.02.2009, 21:46 | Повідомлення # 28
|
|
Група: Радники
Повідомлень: 457
Нагороди: 5
Статус: Офлайн
|
А вот одна історія,яку розказує о.Григорій Планчак:
Якось один самурай зустрів старого монаха.Тай каже:"Розкажи мені що таке є пекло і що таке рай".Той глянув так на нього тай каже:"Ні не буду я тобі розказувати.Іди звідси геть,ти взагалі не самурай.І меч маєш ржавий..і взагалі ти є ніхто!"Самурай закипів зі злости витягнув свого меча і вже хотів монаха вдарити мечем.Але тут монах зупинив його і каже:"От бачиш,оце і є пекло"Тоді самурай все зрозумів і вподобав того монаха.І стало йому на душі так спокійно і мирно.Тоді монах каже:"А оце тепер рай..."
In nomine Patris, et Filii, et Spiritus Sancti. Amen
|
| |
|
|
|
|
Olya
|
Дата: Вівторок, 03.03.2009, 10:26 | Повідомлення # 29
|
Група: Користувачі
Повідомлень: 36
Нагороди: 2
Статус: Офлайн
|
Одного разу мені приснився сон. іду я берегом моря, а поруч - Христос. на піску залишаються два ряди слідів - мої і Його.
Уві сні мені прийшла думка, що кожен слід відображає один день мого життя. Ястав і озирнувся - ген вдалині мої сліди губилися з виду. Я помітив, що деяких місцях була лише одна пара слідів, а не дві.
Я приглянувся ще раз і здивувався. Одна пара слідів була в тих місцях, які відображали найсумніші дні мого життя - дні, сповнені страху і нетерпеливості, егоїзму і смутку, випробовувань і сумнівів, непевности і страждань.
Тоді я звернувся до Господа з докором:
"Ти обіцяв, що будеш з нами по всі дні нашого життя. то чому ж ти мене залишав у найважчі дні мого життя?"
Христос усміхнувся:
"Любий мій сину, я не полишав тебе ані на мить. Самотні сліди у найважчі хвилини твого життя, що ти бачив, - це Мої сліди... У ті важкі дні Я ніс тебе на руках".
Б.Ферреро
Давайте будем добрішими
|
| |
|
|
|
|
Olya
|
Дата: П'ятниця, 06.03.2009, 10:18 | Повідомлення # 30
|
|
Група: Користувачі
Повідомлень: 36
Нагороди: 2
Статус: Офлайн
|
Міст.
Селянин із сином чимчикували до найблищого села на щорічний ярмарок. Дорога пробігала через розхитаний, у тріщинах і прогалинах камяний місток, що дивом тримався над вируючою рікою. Дитя злякалося.
"Тату, гадаєш місток витримає?" - запитало тривожно.
Батько відповів :"Триматиму тебе за руку, сину мій".
І хлопчина довірливо вклав ручку в батькову долоню. Тулячись до татуся, малюк дуже обережно перейшов міст. Так дісталися вони до місця призначення.
Повертались, коли вже стемніло. На зворотньому шляху хлопчик запитав:"А як же ріка, батьку? Як уночі здолаємо цей небезпечний міст? Я боюся!"
Сильний чоловік взяв малого на руки і промовив: " Залишайся в обіймах. Тут ти будеш у безпеці".
Батько надалі долав шлях зі своїм цінним вантажем. Хлопчик заспокоївся й заснув глибоким сном.
Наступного ранку хлопчик прокинувся у своєму ліжечку здоровий і неушкоджений. Сонячне проміння лилося крізь вікно. Малий навіть не зауважував, коли його перенесли над бурхливим потоком, і він опинився далеко від мосту.
Такою є смерть.
Вам здається...
що наближаєтесь до берега - і відкриваєте, що вже в Раю;
схоплюєте долоню
і раптом усвідомлюєте, що це Божа рука;
що дихаєте новим повітрям -
і відчуваєте пахощі небес;
що помолодшали -
і усвідомлюєте, що це - безсмертя;
що переходите з жахливого шторму до надзвичайної тиші;
що прокидаєтесь -
і, зясовується, що ви вже Вдома!
Давайте будем добрішими
|
| |
|
|
