| Головна » Варто почитати » Для душі і з користю » Роздуми на духовні теми |
Це дивно, як просто людям відкинути Бога , а потім дивуватися, чому світ здається пеклом. Це смішно, як сильно ми віримо тому, що пишуть в газетах, а сумніваємося в тому, про що говорить Святе Письмо. Це дивно, як сильно кожний хоче йти до неба за умови, що не буде мусити вірувати, думати, говорити ані робити щось такого, про що мовить Слово Боже. Це дивно, що хтось може сказати: „Вірую в Бога" й далі йти за сатаною, який не потребує вірити, а знає Бога. Це дивно, як легко осуджуємо, але не хочемо, щоби нас осудили. Це дивно, як можемо вислати тисячі „дотепів" через e-mail, які поширюються, як невблаганний вогонь, але коли висилаємо послання, що стосується Господа Бога, люди двічі замисляться, чи поділитися ним із іншими. Це дивно, коли хтось може палати любов'ю до Бога в неділю, а решту тижня є „невидимим" християнином. Це смішно, як сильно можемо перейматися тим, що подумають про тебе інші люди, замість того, щоби замислитися, що подумає про тебе Бог!!! Людина прошепотіла: – Боже, промов до мене! І тут заспівав соловейко. Але людина того не почула, волаючи: – Боже, промов до мене! І тут блискавиця прошила небо… але людина того не зауважила, кажучи: – Боже, дозволь мені побачити Тебе. І тут зірка замигтіла ясніше. Але людина не зауважила, бо кричала: – Боже, вчини чудо! І тут народилася дитина. Але людина того не побачила. Плачучи, в розпачі, сказала: – Доторкнися до мене, Боже, нехай переконаюся, що Ти є тут. Бог схилився і доторкнувся до людини. Але людина скинула з плеча метелика і пішла далі. Бог є посеред нас. І в малих, простих, речах, навіть у еру комп'ютерів. Але людина плакала: – Боже, потребую Твоєї допомоги! І мала вдосталь її – із добрим словом і словами заохочення. Але людина відкинула все й продовжувала плакати… | |
| Категорія: Роздуми на духовні теми | Додав: musia_79 (08.12.2008) | |
| Переглядів: 481 |
| Всього коментарів: 0 | |
