| Головна » Варто почитати » Для душі і з користю » Роздуми на духовні теми |
Господи. Сталося: вже не зможу забути Тебе. В одній миті Ти мене здобув. Мої сумніви стали розбиті, мої страхи зникли, тому що я пізнав Тебе, не бачивши Тебе, відчув Тебе, не дотикаючись до Тебе, зрозумів Тебе, не чуючи Тебе. Позначений вогнем Твоєї любові, тепер знаю, що Ти – коло мене, і в мирі працюю під поглядом Твоєї любові. Мені достатньо піднести очі душі до Тебе, щоб стрінути Твій погляд і зрозуміти Тебе. Все – ясне. Все – мир. У деяких хвилинах дякую Тобі, Господи, Ти непереможно входиш до мене, так, як море, що поволі заливає узбережжя. І я вже не можу нічого, мушу затриматись. Спокушений затримую віддих, - зникає світ, затримуєш час. Я б хотів, щоб ці хвилини тривали годинами… Коли Ти відходиш, залишаючи мене у вогні і схвильованого глибокою радістю, знаю, що Ти посідаєш мене ще більше. Я залишаюсь ще сильніше приголомшеним, рана поширилась, і я ще більше є в'язнем Твоєї любові. Господи, Ти такий великий, що затемнюєш усе. Те, що я любив, тепер видається мені дрібничкою, і під вогнем Твоєї любові розпливається, як лід на сонці. Речі втрачають вартість. Добробуту не існує. Не дбаю про життя. Вже нічого не бажаю, хіба тільки Тебе. Вже не хочу нічого, хіба лиш Тебе. Знаю, кажуть про мене: "Збожеволів!" Але, Господи, вони не знають Тебе, не знають Бога, не знають, що Ти захопив мене, Господи, і що я маю повне довір'я до Тебе. Твоє світло наповнює все. Все є чисте. Все співає. Дякую, Господи, дякую! ( Мішель Куаст ) | |
| Категорія: Роздуми на духовні теми | Додав: musia_79 (06.12.2008) | |
| Переглядів: 412 |
| Всього коментарів: 0 | |
