Справді, через уділення єпископських свячень, здійснених 30 червня 1988 Преосв. Монс. Марселем Лефевром, без папського мандату, вищезгадані чотири єпископи підпали під екскомуніку latae sententiae, що була формально задекларована Конгрегацією для єпископів 1 липня 1988 року.

Преосв. Монс. Бернард Фелле, у вищезгаданому проханні виразно виявив Святійшому Отцеві, що „ми завжди маємо тверду волю залишатися католиками і скеровувати всі наші сили для служіння Церкві Господа Нашого Ісуса Христа, що нею є Римо-Католицька Церква. Ми приймаємо її навчання із синівським духом. Ми твердо віримо в примат Святого Петра і його прерогативи, і тому актуальний стан спричиняє нам багато терпіння”.

Його Святість Венедикт XVI, котрий від початку слідкував за цим діалогом, завжди шукав можливості відновити єдність із Братством, навіть зустрічаючись особисто з  Преосв. Монс. Бернардом Фелле 29 серпня 2005 року. При цій нагоді Римський Архиєрей побажав, щоб поступово й  в розумні проміжки часу продовжувати цей шлях і тепер добросердно, з пастиртирською турботою та батьківським милосердям, через Декрет Конґреґації для єпископів від 21 січня 2009 року, звільняє від екскомуніки, яка тяжіла над вищезгаданими єпископами. У своєму рішенні Святіший Отець був надхнений бажанням, щоб якнайшвидше досягти цілковитого примирення і повної єдності.

З Ватикану, 24 січня 2009 року

Прот. №126/2009

 КОНҐРЕҐАЦІЯ ДЛЯ ЄПИСКОПІВ

 ДЕКРЕТ

Листом від 15 грудня 2008 року скерованого до Його Високопреосвященства Даріо Кастрійон кардинала Ойоса, Президента Папської Комісії Ecclesia Dei, монсеньйор Бернард Фелле, також і від імені трьох інших єпископів, свячених 30 червня 1988 року,  повторно турбувався  про звільнення їх  від екскомуніки, що була формально задекларована Декретом Префекта Конгрегації для єпископів 1 липня 1988 року. У зазначеному листі, монсеньйор Бернард Фелле стверджує: «ми завжди маємо тверду волю залишатися католиками і скеровувати всі наші сили для служіння Церкві Господа Нашого Ісуса Христа, що нею є Римо-Католицька Церква. Ми приймаємо її навчання із синівським духом. Ми твердо віримо в примат Святого Петра і його прерогативи, і тому актуальний стан спричиняє нам багато терпіння».

Його Святість Венедикт XVI – з батьківським відчуттям щодо духовної нужди, яку виразили зацікавлені особи з причини кари екскомуніки та з довірою до їхнього виявленого зобов’язання у цитованому листі не щадити жодних зусиль для поглиблення у необхідних розмовах з Представниками Святого Престолу ще відкритих питань, так, щоб могти швидко осягнути повного і прийнятного вирішення проблеми, що постала на початку  – вирішив переглянути канонічний стан єпископів Бернарда Фелле, Бернарда Тесє де Маллере, Ричарда Віллямсона й Альфонса де Галлярета, що постав внаслідок їхніх єпископських свячень.

Цим актом бажається зміцнити двохсторонні відносини довіри, посилити і дати стабільність відношенням. Цей дар миру, вкінці різдвяних богослужінь, являється знаком для заохочення до єдності у любові вселенської Церкви та осягнути усунення неподобства розділення.

Висловлюється бажання, щоб за цим кроком слідувало швидке осягнення повної єдності з Церквою цілого Братства Святого Пія Х, засвідчуючи в такий спосіб правдиву вірність та правдиве визнання Учительського Уряду та влади Папи з доказом видимої єдності.

Силою влади, виразно наданої Святішим Отцем Венедиктом XVI, даним Декретом, звільняю єпископів Бернарда Фелле, Бернарда Тесє де Маллере, Ричарда Віллямсона й Альфонса де Галлярета від кари екскомуніки latae sententiae, що була задекларована цією Конгрегацією 1 липня 1988 року, в той сам час задекларовую, що сьогоднішньою датою припиняють діяти юридичні наслідки, виданого тогочасного Декрету.

Рим, від Конґреґації для єпископів, 21 січня 2009 року

Кардинал Джованні Баттіста Ре