| Як ви стали вівтарником? |
| Vova | Дата: Середа, 29.10.2008, 17:45 | Повідомлення # 1 |
Творець сайту
Група: Адміністратори
Повідомлень: 255
Нагороди: 4
Статус: Офлайн
| Питання для тих, хто вже певний час є тими, хто прислуговують біля престолу. Розкажіть, як ви потрапили в вівтарну дружину...
Сила і велич людини не в тому, що вона має, а в тому, ким вона є
|
| |
| |
|
| Дельфініус | Дата: Четвер, 30.10.2008, 23:29 | Повідомлення # 2 |
Адміністратор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 415
Нагороди: 3
Статус: Офлайн
| Класне питання  . Останнім часом я вже рідко прислуговую, так як є молодші, яким треба "уступити" місце, щоб і вони відчули радість услуговування біля престолу. Почав я прислуговувати десь кілька років назад, і можна сказати випадково. То був якийсь такий період, що не було паламаря в церкві, тож отець зібрав нас, хлопців, і сказав, шо треба якось замінити паламаря, принаймні по вечорах кожного дня. Отож ми розподілилися по днях тижня, і мені випало прислуговувати вечером щосуботи на вечірні. Спочатку я дуже хвилювався(навіть руки трохи тремтіли  ), але я прислуговував не сам, а з досвідченішим вівтарником, тож потрохи переживання змінилися на невеличкий досвід, я почав приходити прислуговувати не тільки в суботу ввечері, але і частіше, це мені подобалося(хоча я не кажу, що воно мені зараз не подобається  ), і так я "втягнувся" . Ось така невеличка історія того, як я став вівтарником 
Покажи своїм життям, що на землі не відпочивають)))
|
| |
| |
|
| musia_79 | Дата: П'ятниця, 14.11.2008, 10:54 | Повідомлення # 3 |
Група: Модератори
Повідомлень: 289
Нагороди: 10
Статус: Офлайн
| Quote (Дельфініус) Спочатку я дуже хвилювався(навіть руки трохи тремтіли ) Ніколи б не подумала!
По вас не скажеш, що ви взагалі коли-небудь хвилюєтесь.
Приймай себе таким, яким ти є, але не забувай - яким маєш стати...
|
| |
| |
|
| Дельфініус | Дата: П'ятниця, 14.11.2008, 15:07 | Повідомлення # 4 |
|
Адміністратор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 415
Нагороди: 3
Статус: Офлайн
| Quote (musia_79) Ніколи б не подумала! По вас не скажеш, що ви взагалі коли-небудь хвилюєтесь.
То тільки спочатку так :), а потім всі вже стають майстрами прислуговування , і вже переживань ніяких нема(хіба при владиці прислуговувати-отоді справді є мандраж, шоб в чомусь не запаритися )
Покажи своїм життям, що на землі не відпочивають)))
|
| |
| |
|
| musia_79 | Дата: Субота, 15.11.2008, 02:15 | Повідомлення # 5 |
|
Група: Модератори
Повідомлень: 289
Нагороди: 10
Статус: Офлайн
| Quote (Дельфініус) хіба при владиці прислуговувати-отоді справді є мандраж, шоб в чомусь не запаритися Розумію... мало практики, нічого не поробиш 
Приймай себе таким, яким ти є, але не забувай - яким маєш стати...
|
| |
| |
|
| Endry | Дата: Понеділок, 17.11.2008, 21:12 | Повідомлення # 6 |
Група: Радники
Повідомлень: 92
Нагороди: 2
Статус: Офлайн
| Гм.. Став я прислуговувати, бо хтось мені сказав: "Йди, ставай, треба колись починати!" І так якось боячись став в святилище прислуговувати. Спочатку, ясне діло, були запари, багато запар, а потім вже потихеньку вивчив шо куда і коли подавати чи виходити))  . А тепер вже досвідчений свічконосець))
Пости, бо згрішив, і пости, щоб не згрішити.
|
| |
| |
|
| Vova | Дата: Вівторок, 18.11.2008, 15:51 | Повідомлення # 7 |
|
Творець сайту
Група: Адміністратори
Повідомлень: 255
Нагороди: 4
Статус: Офлайн
| А мене до вівтарників привів отець Михайло Розпендовський, можна сказати за руку . Мені тоді було десь 14 років (то вже досить пізно). Перші рази то було дійсно страшно: руки трясуться, свічки гаснуть, коли виходити, куди йти, в які двері... З часом все внормувалось і так поступово переріс в аса прислуговування, і вже сам починав когось навчати цьому. Та найбільш незабутнім моментом мого прислуговування було прислуговування при владиці (тоді в нас на парафії був владика Гліб Лончина). Тоді такі переживання були, ніби вперше взяв свічку в руки (то ми разом з Дельфініусом прислуговували). От така моя історія прислуговування
Сила і велич людини не в тому, що вона має, а в тому, ким вона є
|
| |
| |
|
| Андрійко:) | Дата: Середа, 26.11.2008, 21:23 | Повідомлення # 8 |
Група: Радники
Повідомлень: 458
Нагороди: 5
Статус: Офлайн
| Все почалось з того, шо коли я перебував у захристії добрий хлопчик на ім'я Андрій Кушка "втулив" дальматик,отець благословив,я одягнув і став в святилище взагалі нерозуміючи шо я там роблю і шо треба робити  Пам'ятаю руки як в наркомана тряслись коли свічку тримав  але потім звик, то сам охоче ходив прислуговувати.Тепер я став досвідченим "кадилоносцем"
In nomine Patris, et Filii, et Spiritus Sancti. Amen
|
| |
| |
|
| Владик | Дата: Четвер, 27.11.2008, 15:47 | Повідомлення # 9 |
Група: Радники
Повідомлень: 166
Нагороди: 3
Статус: Офлайн
| А я,того,  після одного випадку з гітарою (хто знає,той зрозумів) взагалі боюся заходити в Святилище,не то шо навіть прислуговувати в ньому... 
Бо що роблю - не розумію... Я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу те роблю...
|
| |
| |
|
| Ваньчик | Дата: Четвер, 27.11.2008, 18:25 | Повідомлення # 10 |
Група: Користувачі
Повідомлень: 5
Нагороди: 0
Статус: Офлайн
| Мій час прислуговування в святилищі почався десь приблизно після року тримання хреста. Коли в нас на парафії були нічні чування і наставав час Служби Божої, хтось із старших вівтарників покликав мене прислуговувати. Хвилювання звичайно було, але намагався тримати себе в руках, набирався досвіду в старших. Хто пам'ятає ще давніше були свічки такі грубі з темного воску, дуже часто гаснули, часто виходив не з запаленою свічкою.
|
| |
| |
