| Батьки, монастир, діти, семінарія... |
| Андрійко:) | Дата: Вівторок, 09.12.2008, 15:21 | Повідомлення # 1 |
Група: Радники
Повідомлень: 458
Нагороди: 5
Статус: Офлайн
| Останнім часом я чув багато розповідей про те,як батьки не пускали свїх дітей до монастиря чи в семінарію.Чому так є?Невже батьки настільки бояться духовно зростання дитини?Думають,що діти хворі,ведуть до психіатрів.Вважають,що тим самим роблять дитині краще.Чи вони просто бояться відавати дитину у руки Божі?.......чому?...
In nomine Patris, et Filii, et Spiritus Sancti. Amen
|
| |
| |
|
| musia_79 | Дата: Вівторок, 09.12.2008, 15:30 | Повідомлення # 2 |
Група: Модератори
Повідомлень: 289
Нагороди: 10
Статус: Офлайн
| Тому що вони бояться розлучатися з своїми дітьми... тому що думають, що це їхні діти, а насправді вони - Божі. Є тільки малий відсоток батьків, які це розуміють.
А ще тому, що їм самим бракує віри.
Приймай себе таким, яким ти є, але не забувай - яким маєш стати...
Повідомлення відредагував musia_79 - Вівторок, 09.12.2008, 15:31 |
| |
| |
|
| Наталька | Дата: Вівторок, 09.12.2008, 17:21 | Повідомлення # 3 |
Група: Модератори
Повідомлень: 241
Нагороди: 4
Статус: Офлайн
| Я думаю, що вони навіть не стільки бояться втрачати дитину чи розлучатися з нею, як бояться "що скажуть люди...". Бо ж зараз в суспільстві панує якась дурнувата думка про те, що в монастир чи в семінарію йдуть ті, хто не знайшли собі чоловіка чи дружину, не знайшли роботи, або ті, які чуть не покінчуюють життя самогобством чи ще якісь безпідставні дурощі!!! От і головний аргумент батьків це слова типу "Ну ти шо, подумай про нас, батьків, шо скажуть люди!!! Та це ж для нас стид і срам...". Такі люди просто засліплені 
|
| |
| |
|
| Дельфініус | Дата: Середа, 10.12.2008, 14:34 | Повідомлення # 4 |
Адміністратор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 415
Нагороди: 3
Статус: Офлайн
| Люди справді часом є настільки далекі від Бога, і прив'язані до матеріального світу, шо їм дуже важко зрозуміти вибір їхніх дітей, враховуючи ше то, шо всі наші батьки виросли в період "радянщини", де релігія не признавалася і осміювалася. Я думаю, шо якшо людина зробила вибір стати священиком чи монахом, то батьки не повинні втручатися. Кожен має свобідну волю і вільний вибір, і батькам треба дати зрозуміти, шо вибір посвяти себе Богу є Божим благословенням.
Згадалося мені, як ми їздили по монастирях, і в студитів, отець Юстин(той, шо постійно веде прощу до Унева  ) розказував, як він йшов в монахи. Сказав, шо як об'явив про свій вибір, то взнав, шо в нього величезна родина, всі прийшли його відмовляти  , і тільки мама сказала: роби як знаєш(шось в тому роді, точно не пригадую). Ось так
Покажи своїм життям, що на землі не відпочивають)))
|
| |
| |
|
| Андрійко:) | Дата: Вівторок, 16.12.2008, 17:23 | Повідомлення # 5 |
|
Група: Радники
Повідомлень: 458
Нагороди: 5
Статус: Офлайн
| Quote (Дельфініус) Я думаю, шо якшо людина зробила вибір стати священиком чи монахом, то батьки не повинні втручатися. Кожен має свобідну волю і вільний вибір, і батькам треба дати зрозуміти, шо вибір посвяти себе Богу є Божим благословенням.
Оце правильно ти сказав,адже Бог все сотворив і всім управляє.І для чого батькам піклуватися про долю своєї дитини,якщо Бог нею піклується.Тут просто є прив'язаність батьків до дитини.Так як наш отець Володимир казав:"Хіба можна більше любити копію ніж оригінал?"Якби батьки любили більше Бога ніж дитину то вони б зрозуміли що відають дитину в Божі руки.
In nomine Patris, et Filii, et Spiritus Sancti. Amen
|
| |
| |
|
| Андрійко:) | Дата: Середа, 31.12.2008, 12:32 | Повідомлення # 6 |
|
Група: Радники
Повідомлень: 458
Нагороди: 5
Статус: Офлайн
| А мені брат Дмитро розказував,як він ішов в монастир.Казав,що батьки вважали,що втратили свого сина назавжди.Але потім вони побачили,що він дзвонить до них,приїжджає декол(хоч і рідко) і побачили.що не все так погано та змерились з цим
In nomine Patris, et Filii, et Spiritus Sancti. Amen
|
| |
| |
|
| Дельфініус | Дата: Неділя, 04.01.2009, 07:56 | Повідомлення # 7 |
|
Адміністратор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 415
Нагороди: 3
Статус: Офлайн
| Quote (Андрійко:)) Казав,що батьки вважали,що втратили свого сина назавжди
Люди думають, шо якшо їхні діти йдуть в монастир, то вони вмирають, чи шо? . Навпаки, думаю, це можна назвати другим народженням, але народженням не для світу, а для Бога!
Покажи своїм життям, що на землі не відпочивають)))
|
| |
| |
|
| BANDERA | Дата: Понеділок, 19.01.2009, 13:14 | Повідомлення # 8 |
Група: Користувачі
Повідомлень: 15
Нагороди: 0
Статус: Офлайн
| Знаєте про привязанісьть , був один випадок коли хлопчина дуже хотів іти в монастир но мати не відпускала його. І він всеж таки пішов мати хотила до священників просила щоб вони його відрадили від цієї думки, молилась . В хлопчини був дійсно поклик до служіння Богу но коли він бачив як матері боля то вирішив вийти з монастиря. Післятого він став зовсім іншим не таким як був ( згіршився ) почав випивати і тому подібне він втратив поклик . І тепер уявіть як матері має сина алкоголіка , а могла мати дитину яка повнісьтю віддає себе служінню Богу !! сумно, але це правда
|
| |
| |
|
| DNatiM | Дата: Понеділок, 19.01.2009, 13:36 | Повідомлення # 9 |
Група: Користувачі
Повідомлень: 287
Нагороди: 6
Статус: Офлайн
| А мені розказували на прощі таку історію : Зустрічався хлопець з дівчино давно і в них все було добре і ішло до одруження . Коли хлопець купив вже обручки і до весілля залишалось якихось два тижні він пішов до сповіді і сказав священнику , що в нього дивне відчуття і він хоче бути дуже близько до Бога , хоче в монастир , але незнає як сказати про це своїй майбутній дружині і незнає взагалі як це правильно зробити . Священник порадив іти поклику його душі . Хлопець після сповіді пожертвував обручки на милосердя , а сам пішов до дівчини і сказав що він іде в монастир , бо хоче бути вірний Господу . А вона тільки усміхнулась і сказала : "Ти будеш вірний мені , а я тобі ." Сказавши так вона теж пішла в монастир .
Дивне і неочікуване наше життя . Здавалося люди знайшли один одного , але не так Бог захотів , в них можна повчитись покори і бажанню бути слухняним волі Божій
Потрібно вірити в досконалість і мати відвагу бути недосконалим!
|
| |
| |
|
| Владик | Дата: П'ятниця, 06.03.2009, 16:14 | Повідомлення # 10 |
Група: Радники
Повідомлень: 166
Нагороди: 3
Статус: Офлайн
| А я чув іншу історію. Один монах закохався в монахиню. Потім (напевно за згодою Папи) вони вийшли з монастиря і одружилися. Цікаво, правда! Як то кажуть росіяни: "Нєіспавєдимиє пути Господни..." Я правда не знаю чи я то правильно написав 
Бо що роблю - не розумію... Я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу те роблю...
|
| |
| |
|
| Андрійко:) | Дата: Субота, 30.05.2009, 22:14 | Повідомлення # 11 |
|
Група: Радники
Повідомлень: 458
Нагороди: 5
Статус: Офлайн
| А мені розказували історію,як один хлопець пішов в монастир і був там аж поки мама з його парохом туди не приїхали і забрали його:( Дивно,що при цьому був присутній парох
In nomine Patris, et Filii, et Spiritus Sancti. Amen
|
| |
| |
|
| kristik | Дата: Субота, 30.05.2009, 22:29 | Повідомлення # 12 |
Група: Користувачі
Повідомлень: 185
Нагороди: 12
Статус: Офлайн
| Я також себе питаю: Чому? Була і я в такій ситуації, мої батьки були категорично проти!!! Я й до тепер трохи жалію, що не пустили. А з іншого боку, може то й на краще, бо якщо я їх послухала, то було не зовсім покликання, а якийсь миттєвий порив. Думаю Бог, таким чином хоче нас випробувати і якщо то дійсно серйозний обдуманий намір, то ніщо не стане на заваді, навіть батьки.
Віддай світові найкраще з себе, і, швидше всього, тебе ударять і відштовхнуть:
не зважай, віддай найкраще з себе.
Матір Тереза
|
| |
| |
|
| benedikta | Дата: П'ятниця, 13.05.2011, 21:01 | Повідомлення # 13 |
Група: Користувачі
Повідомлень: 383
Нагороди: 11
Статус: Офлайн
| Коли є покликання до Богопосвяченого життя - це є найдосконаліший шлях служити Господу всім своїм життям.
І як бажаєте, щоб вам люди чинили, чиніть їм і ви так само.
(Лк.6, 31)
|
| |
| |
|
| xarizmat | Дата: Четвер, 27.10.2011, 11:59 | Повідомлення # 14 |
Група: Користувачі
Повідомлень: 43
Нагороди: 1
Статус: Офлайн
| Quote (Андрійко:)) Останнім часом я чув багато розповідей про те,як батьки не пускали свїх дітей до монастиря чи в семінарію.Чому так є?Невже батьки настільки бояться духовно зростання дитини?Думають,що діти хворі,ведуть до психіатрів.Вважають,що тим самим роблять дитині краще.Чи вони просто бояться відавати дитину у руки Божі?.......чому?...
Взагалі для духовного зростання людини Господь наш Ісус Христос заснував церкву.
В протестантів наприклад немає монахів. Дивлячись на Німеччину, Голандію і тд. не можу сказати, що вони такі духовно бідні. Або що наприклад ми такі духовно багаті.
В нас є духовні заклади, але поки що плоди духовності їх надзвичайно засекречені, тому щось сказати важко.
|
| |
| |
