Історії-притчі! - Духовне життя - Духовність - Форум
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 4 1 2 3 4 »
Форум » Духовність » Духовне життя » Історії-притчі!
Історії-притчі!
Дельфініус Дата: Неділя, 09.11.2008, 13:35 | Повідомлення # 1
Адміністратор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 415
Нагороди: 3
Статус: Офлайн
Пропоную в цій темі викладати різні невеличкі цікаві повчальні історії, які мають глибокий зміст, і змушують нас задумуватися! smile

Покажи своїм життям, що на землі не відпочивають)))
 
musia_79 Дата: П'ятниця, 14.11.2008, 11:13 | Повідомлення # 2
Група: Модератори
Повідомлень: 289
Нагороди: 10
Статус: Офлайн
Три сита

Якось прийшов до Сократа молодий чоловік, який був дуже схвильований.
- Гей Сократе, ти чув, що витворив твій друг? Я повинен тобі це розповісти.
- Зачекай-но, - перебив його мудрець, - чи те, що ти хочеш мені сказати, ти пересіяв через три сита?
- Три сита? – запитава той здивовано.
- Так. Давай подивимось, чи те, що ти хочеш мені сказати пройде через три сита.
Перше сито – це правда. Чи ти впевнений, що те, що ти хочеш мені розповісти є правдою?
- Ні, я чув про це від інших.
- Так, так! Але, напевно, ти пересіяв це через друге сито – добро. Чи те, що ти хочеш розповісти мені про мого друга є добрим?
- Ні, ні, навпаки, - вагаючись сказав той, - воно погане.
- Ну тоді давай візьмемо третє сито – необхідність. Чи так вже й необхідно мені знати про те, що ти хочеш розповісти?
- Та ні, аж такої необхідності нема…
- Отже, - усміхнувся мудрець, - якщо те, про що ти хочеш мені розповісти не є необхідним, не є добрим і ти не впевнений, що це дійсно правда, то забудь про це і не обтяжуй ні себе, ні мене.

Дуже повчальна, як на мене, історія. Я своєму житті намагаюсь керуватися нею, хоча не завжди виходить, на жаль... але все одно стараюсь smile


Приймай себе таким, яким ти є, але не забувай - яким маєш стати...
 
Vova Дата: П'ятниця, 14.11.2008, 11:32 | Повідомлення # 3
Творець сайту
Група: Адміністратори
Повідомлень: 255
Нагороди: 4
Статус: Офлайн
Срібло

- Отче, я не розумію: приходиш до бідного - він привітний і допомагає, як може. Приходиш до багатія - він нікого не бачить. Невже це тільки через гроші?
- Визирни у вікно. Що ти бачиш?
- Жінку з дитиною, віз, що їде на базар...
- Добре. А зараз подивися у дзеркало. Що ти там бачиш?
- Ну що я можу там бачити? Тільки себе самого.
- Так от: вікно зі скла і дзеркало зі скла. Варто додати трохи срібла, і вже бачиш тільки себе.


Сила і велич людини не в тому, що вона має, а в тому, ким вона є
 
musia_79 Дата: Субота, 15.11.2008, 01:09 | Повідомлення # 4
Група: Модератори
Повідомлень: 289
Нагороди: 10
Статус: Офлайн
Дуже люблю ось цю повчальну історію. Вона трохи довга, але дуже повчальна:

Якось під вечір, коли мама поралася на кухні, до неї підійшов одинадцятилітній син з аркушем паперу в руках.
Прибравши вигляду офіційної особи, хлопчик подав списаний лист мамі. Витерши руки до фартушка, мама почала читати:
РАХУНОК ЗА МОЮ ПРАЦЮ:
За замітання подвір'я - 5 грн.
За порядок у моїй кімнаті -10 грн.
За купівлю молока - 1 грн.
Догляд за сестричкою (три полудні) -15 грн.
За дворазове отримання найвищої оцінки- 10 грн.
За винесення сміття щовечора - 7 грн.
Разом - 48 грн.
Закінчивши читати, мама лагідно глянула на сина, її вираз заполонили спогади. Вона взяла ручку і на зворотньому боці аркуша написала:
За те, що носила тебе у своєму лоні 9 місяців — 0 грн.
За всі ночі, які провела коло твого ліжечка, коли ти був хворий - 0 грн.
За ті всі хвилини, коли заспокоювала і втішала тебе, аби не сумував - 0 грн.
За всі сльози, що витирала з твоїх очей - 0 грн.
За все, чого тебе вчила кожного дня - 0 грн.
За всі сніданки, обіди, підвечірки і вечері та канапки до школи - 0 грн.
За життя, котре присвячую тобі кожного дня - 0 грн.
Разом - 0 грн.
Закінчивши писати, мама, ніжно посміхаючись, подала листок синові.
Хлопчик уважно прочитав написане, і дві великі сльози покотилися по його щоках. Він перегорнув листок і на своєму рахунку написав: "Заплачено", потім обхопив маму за шию і притулився, ховаючи обличчя.
Коли в особистих і родинних стосунках починають з'являтися розрахунки, все закінчується недобре. Любов — безрозрахункова, інакше її не існує.
(Бруно Ферреро)


Приймай себе таким, яким ти є, але не забувай - яким маєш стати...
 
Vova Дата: П'ятниця, 28.11.2008, 13:00 | Повідомлення # 5
Творець сайту
Група: Адміністратори
Повідомлень: 255
Нагороди: 4
Статус: Офлайн
Після страшної бурі на морі вцілілий бідолаха, учепившись за рештки свого човна, добрався до маленького безлюдного острівка. Острівець той майже суцільно вкривали непривітні гострі скелі. Бідака став гаряче просити Бога, аби його порятував. Кожного дня він вдивлявся, чи десь там, з-за горизонту, не з’явиться допомога, проте ніхто з нею не поспішав.
Коли минуло так кілька днів, він почав потроху облаштовуватися. Доклавши чимало зусиль, виготовив знаряддя для обробітку землі, а також для полювання. У поті чола він розклав вогнище, збудував курінь і сховок на випадок бурі.
Так спливали місяці. Бідолаха невпинно молився, проте жодне судно не з’являлося на видноколі.
Одного дня вітер несподівано подув на вогнище і полум’я підпалило курінь. В одну мить усе спалахнуло. У небо піднялись хмари густого диму. Багатомісячна праця обернулася у невеличку кучку попелу. Бідолаха намагався бодай щось урятувати, та врешті впав на землю і залився слізьми: "Господи Боже, чому? Чому це сталося?"
Через кілька годин до острова наблизився великий корабель. Рятівники на шлюпці підпливли, аби забрати бідолаху.
"Як ви довідалися, що я є тут?" – ще не ймучи віри, спитав він.
"Ми побачили димовий сигнал", - відповіли йому.

Твої нинішні труднощі – наче сигнали, що заповідають майбутнє щастя. Бог прибуде, щоб тебе спасти.
(Бруно Ферреро)


Сила і велич людини не в тому, що вона має, а в тому, ким вона є
 
Владик Дата: П'ятниця, 28.11.2008, 13:47 | Повідомлення # 6
Група: Радники
Повідомлень: 166
Нагороди: 3
Статус: Офлайн
П'ємонтська легенда

Окраєць Ісуса Христа .

Коли Ісус Христос ходив з апостолами по світу,його зустрів жебрак,котрий просив у Нього милостині.Спаситель велів Петрові дати йому окраєць хліба.Ледве бідняк зробив кілька кроків,як Господь покликав його і спитав:
-Скажи мен,що зробиш із цим хлібом?
-Учителю,-відповів жебрак,-з'їм половину сьогодні,а половину-завтра.
Ісус Христос наказав Петрові відібрати хліб у прохача,який звісно,залишився здивованим і незадоволеним таким вчинком.Невдовзі зустріли іншого жебрака,що теж просив милостиню і теж отримав окраєць хліба.Спаситель знову запитав,що зробить він із цим Божим даром,а бідняк сказав:
-Учителю,з'їм його зараз.
-А що буде завтра?
-Про завтра потурбується Бог.
Ісус Христос поблагословив його і додав:
-Бог завжди буде турбуватись про тебе і про всіх,котрі уповають на нього.


Бо що роблю - не розумію... Я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу те роблю...

Повідомлення відредагував Владик - П'ятниця, 28.11.2008, 13:49
 
Дельфініус Дата: Субота, 29.11.2008, 00:02 | Повідомлення # 7
Адміністратор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 415
Нагороди: 3
Статус: Офлайн
Напишу своїми словами(бо не маю джерела) одну історію. Можливо не дуже близько до оригіналу, але суть та сама smile :
Була повінь, і потопав один чоловік, ревний християнин, і при цьому щиро молився, щоб Бог його вирятував. І тут підпливають до нього люди на човні, і хочуть затягнути його до човна, щоб врятувати, але він відмовився, кажучи: -Я молюся, і Бог мене врятує, пливіть собі далі. І потонув. На небі він запитує Бога: -Боже, чому ти мене не врятував, я ж так ревно молився про поміч? А Бог відповів: - Я ж посилав тобі на допомогу човен, а ти відмовився від допомоги.
Ось так і ми часом хочемо бачити якесь явне чудо, а не бачимо Бога в оточуючих нас людях.

Покажи своїм життям, що на землі не відпочивають)))
 
DNatiM Дата: Субота, 29.11.2008, 11:31 | Повідомлення # 8
Група: Користувачі
Повідомлень: 287
Нагороди: 6
Статус: Офлайн
Ось цю історію що написав Дельфінус дуже любив повторювати мій покійний дідусь .
А моя історія не зовсім така історія як у всіх . Мені на катихизмі сестра-монахиня розказала , що ми - ягнятка , які Ісусик пасе і ось коли ми робимо погані вчинки ми від Нього втікаємо десь далеко де страшно . І ось коли робимо хоч маленький крок в Його сторону , то Він нас знаходить і бере на руки і довго довго гладить , а ми від цього дуже щасливі . Коли Ісусик знає , що ми навернулись до Нього і знаємо , що погано зробили . Він нас відпускає і бере інше ягнятко , яке Його допомоги потребує . Але ще довгий час дивиться за нами , і ми під пильним Його оком .
І ось таке маленьке пояснення мене супроводжує з семи років , я кожний раз думаю про те чи я далеко від Ісусика , чи в Нього на руках , чи може під Його пильним поглядом wink

Потрібно вірити в досконалість і мати відвагу бути недосконалим!
 
Vova Дата: Четвер, 04.12.2008, 10:42 | Повідомлення # 9
Творець сайту
Група: Адміністратори
Повідомлень: 255
Нагороди: 4
Статус: Офлайн
Власні тріщини

Один чоловік найнявся водоносом до багатого пана. Він кожного дня на коромислі приносив два великі горщики води. Але один з горщиків мав тріщину. В той час як іншому нічого не бракувало і він до кінця подорожі був наповнений водою, тріснутий приходив заповнений лише на половину.
Так продовжувалося протягом двох років. Кожного дня водонос приносив тільки півтора горщика води до панського дому. Очевидно, повний горщик пишався своїми досягненнями. А бідний тріснутий горщик страждав від своєї недосконалості. Він міг виконувати тільки наполовину ту справу, для якої був створений.
Після двох років, котрі видалися йому втраченими намарно, він біля струмка промовив до водоноса:
- Я відчуваю сором і хотів би перед тобою відкритися.
- Чому? – запитав водонос – Чим ти засоромлений?
- Тим, що протягом двох останніх років я приносив тільки половину води, бо на шляху до панського дому через тріщину в моєму боці вона виливається. Це через мене ти повинен більше трудитися і не отримувати належної платні за свою працю.
Водонос, співчуваючи старому тріснутому горщику, відповів:
- Сьогодні, коли ми будемо вертатись, зверни увагу на ті гарні квіти, що на шляху.
І справді, коли вони простували шляхом, старий тріснутий горщик зауважив на дорозі гарні польові квіти і це його трохи розвеселило. Але в кінці він знову впав у відчай, бо був наполовину порожній, і попросив прощення у водоноса. А водонос сказав до горщика:
- Чи ти зауважив, що квіти були лише по одній стороні дороги? Це тому, що знав я про твою тріщину і скористався з неї. Я посіяв насіння квітів по твоїй стороні, і кожного дня, коли ми верталися від струмка, ти поливав їх водою. Два роки я збирав ці квіти і прикрашав ними стіл мого пана. І якби ти не був таким, яким є, не мав би він такої краси у своєму домі.

Кожен з нас має свої власні тріщини. Всі ми є надтріснутими горщиками. Але Господь, якщо ми Йому це дозволимо, зможе використати наші тріщини для прикраси Свого дому. В Божому задумі не марнується нічого. Якщо ми хочемо бути однією парафією і служити одні одним, згідно з Божим покликанням, Він промовляє до нас: “Не бійтеся своїх тріщин. Визнайте їх і дозвольте Мені використати їх для прикраси Царства. Сміливо йдіть вперед, знаючи, що в вашій слабості проявляється Моя сила!”


Сила і велич людини не в тому, що вона має, а в тому, ким вона є
 
musia_79 Дата: Субота, 06.12.2008, 19:25 | Повідомлення # 10
Група: Модератори
Повідомлень: 289
Нагороди: 10
Статус: Офлайн
Оленка виростала в малому селі. Її родина завжди молилася перед їдою. Кожного вечора батько закінчував молитву словами: “Прийди, Господи, будь нашим гостем і поблагослови те, що Ти нам дарував”. Дівчинка не розуміла, чому батько запрошував Бога бути їхнім гостем, а Бог ніколи не з’являвся. Одного вечора Оленка запитала про це батька і почула у відповідь, що треба чекати, Бог ніколи не відмовляє на запрошення.
Оленка роздумувала над цією ситуацією і над відповіддю батька впродовж цілого наступного дня. А ввечері зразу після молитви перед їдою дівчинка запитала:
“Якщо ми чекаємо, щоб Бог загостив на вечерю, чому ми не зробимо Йому місце за столом?” Батько подумав хвилинку і зробив ще одне місце при столі. Якраз тоді почувся стукіт. Коли вони відкрили двері, сильний порив вітру пройшов хатою. Коли вітер вщух, у дверях стояло бідне, бездомне, мале дитя, що тряслося від холоду. Оленка подумала хвилинку і сказала до родини: “Напевно Бог не зміг прибути сьогодні ввечері і тому Він прислав на своє місце оцю бідну дитину”.
Вільне місце за столом стало заповненим.

Приймай себе таким, яким ти є, але не забувай - яким маєш стати...
 
Андрійко:) Дата: Субота, 06.12.2008, 21:37 | Повідомлення # 11
Група: Радники
Повідомлень: 458
Нагороди: 5
Статус: Офлайн
Одного разу чоловікові наснився сон.Ніби Ісус каже йому:"Я прийду до завітаю завтра в гості".Проснувшись зранку чоловік жваво почав прибирати в хаті та готувати гостину.Коли скінчив все,сів чекати на Ісуса.Тут почувся дзвінок у двері.Він швидко кинувся відкривати двері та побачив не Ісуса,а стареньку бабусю,яка просила пару копійочок.Довго не думаючи він відправив її з нічим,мовляв:"Не тривож мене я Ісуса чекаю".Пройшло кілька годин і знов пролунав дзвінок у двері.Тепер на порзі стояв чоловік на милицях,який просив про фінансову допомогу на операцію ноги.Та чоловік відмовив йому кажучи:"В мене немає часу,зараз Ісус має прийти до мене".Ввечері дзвінок пролунав втретє.Чоловік мерщій побіг відкривати двері та побачив на порозі маленького хлопчика,який просив їсти.Чоловік,як і раніше відмовив йому:"Я неможу дати тобі їсти,може Ісус прийде голодний? Що тоді я Йому дам?"Прийшла ніч.Чоловік пішов спати так і не дочекавши Ісуса.Тай сниться сон йому.Побачивши увісні Ісуса,питає Його:"Чому ти не прийшов до мене сьогодні?Я тебе весь день чекав".Ісус відповів:"Я приходив до тебе трийчі,та ти не прийняв мене".

In nomine Patris, et Filii, et Spiritus Sancti. Amen
 
musia_79 Дата: Субота, 06.12.2008, 22:09 | Повідомлення # 12
Група: Модератори
Повідомлень: 289
Нагороди: 10
Статус: Офлайн
Багато людей в нашому суспільстві часто кажуть, що їм не потрібно ходити до церкви, бо вони і вдома можуть молитися. На цю тему хочу викласти одну повчальну історію:

Колись давно в одному селі жив чоловік, якому не подобалися порядки, які запровадив парох в церкві. Чоловік той сказав: “Нащо мені ходити до церкви? Я так само можу молитися і вдома, і на полі, і в саду. Природа стане мені церквою”!
Одного зимового вечора парох відвідав збунтованого парафіянина. Вони обидва сиділи перед домашнім вогнищем, розмовляючи про дрібні справи. Але ніхто не порушував питання присутності в церкві. Згодом парох взяв щипці із стояка біля каміну, витягнув з вогню один розпечений вуглик і відкинув його в бік.
Обидвоє дивилися, як вуглик швидко згасав і застигав у попелисто-сивий камінчик. Тим часом вугілля в каміні горіло яскравим полум’ям. Парох мовчав. А чоловік обернувся до нього і сказав: “Наступної неділі я буду в церкві…”


Приймай себе таким, яким ти є, але не забувай - яким маєш стати...
 
Владик Дата: Вівторок, 09.12.2008, 12:36 | Повідомлення # 13
Група: Радники
Повідомлень: 166
Нагороди: 3
Статус: Офлайн
Одному чоловікові було дуже далеко ходити до церкви.І ось настала зима.Зранку холодно,темно,мете снігом і так далеко йти до церкви...Ось так цей чоловік кілька раз упустив Служби Божі у неділю.Якось явився йому у сні ангел і сказав,що кожен його далекий крок до церкви є порахованим...Від того випадку цей чоловік завжди був у церкві,незважаючи на пори року та погоду...

Бо що роблю - не розумію... Я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу те роблю...
 
DNatiM Дата: Середа, 10.12.2008, 11:56 | Повідомлення # 14
Група: Користувачі
Повідомлень: 287
Нагороди: 6
Статус: Офлайн
Я незнаю чи можна ось тут написати таку історію яку я недавно знайшла , вона дуже гарна
Кажуть, що якось зібрались в одній частині Землі разом всі людські почуття/відчуття.
Коли СУМ позіхнув вже втретє, БОЖЕВІЛЛЯ запропонувало: "А нумо грати в хованки!".
ІНТРИГА припідняла брову: "Хованки? Що це за гра?", БОЖЕВІЛЛЯ й пояснило, що один з них,
наприклад, воно, водить - закриває очі й рахує до мільйона, в цей час як решта ховається.
Той, кого знайдуть останнім, стане водити наступним й так далі. ЕНТУЗІАЗМ затанцював з
ЕЙФОРІЄЮ, РАДІСТЬ так скакала, що переконала СУМНІВ, ось лише АПАТІЯ, яку ніколи нічого не
цікавило, відмовилась від участі у грі. ПРАВДА вирішила не ховатися, тому що кінець кінцем
її всеодно завжди знаходять, ГОРДІСТЬ сказала, що це зовсім ідіотська гра (її нічого окрім
себе самої не хвилювало), БОЯГУЗТВО дуже не хотіло ризикувати.
- Раз, два, три, - почало відлік БОЖЕВІЛЛЯ.
Першою сховалась ЛІНЬ, вона залягла за найближчим каменем на дорозі, ВІРА піднялась на небеса,
а ЗАЗДРІСТЬ сховалась у тіні ТРІУМФА, який власними силами зумів видертись на вершину найвищого
дерева. ШЛЯХЕТНІСТЬ дуже довго не могла сховатися, оскільки кожне місце, яке вона знаходила
здавалось ідеальним для її друзів: кришталево чисте озеро - для ВРОДИ. Ущелина в дереви для
СТРАХУ. Крило метелика - для ХТИВОСТІ.
Подув вітру - так це ж для ВОЛІ! Отже, вона замаскувалась у промінчику сонця. ЕГОЇЗМ, навпаки,
знайшов лише для себе тепле й затишне місцечко. БРЕХНЯ сховалась на дні океану (а на справді ж
вона сховалась у веселці), а ПРИСТРАСТЬ й БАЖАННЯ затаїлись у жерлі вулкану. ЗАБУДЬКУВАТІСТЬ,
навіть не пам`ятаю де вона сховалась, але це не важливо. Коли БОЖЕВІЛЛЯ дорахувало до 999999,
КОХАННЯ все ще шукало, де б йому сховатися, але все вже було зайнято. Але раптом воно побачило
чудовий кущ руж й вирішила там сховатись серед його квітів.
- Мільйон, - дорахувало БОЖЕВІЛЛЯ й стало шукати.
Першою воно, звичайно ж знайшло ЛІНЬ. Потім почуло як ВІРА сперечається з БОГОМ, а про ПРИСТРАСТЬ
та БАЖАННЯ воно дізналося з того як тремтить вулкан, потім БОЖЕВІЛЛЯ побачило ЗАЗДРІСТЬ й
здогадалась де ховається ТРІУМФ. ЕГОЇЗМ й шукати то не було потреби, тому що місцем, де він ховався
виявився вулик з бджолами, які вирішили прогнати непроханого гостя. У пошуках БОЖЕВІЛЛЯ підійшло
напитися до струмка й побачило ВРОДУ. СУМНІВ сидів біля паркану, вирішуючи, з якого боку ж йому
заховатися. Отже було знайдено всіх: ТАЛАНТ - у свіжій та соковитій траві, СУМ - у темній печері,
БРЕХНЯ - у веселці (якщо чесно, то вона ховалась на дні океану).
Ось лише КОХАННЯ знайти не змогли. БОЖЕВІЛЛЯ шукало за кожним деревом, у кожному струмку, не верхівці
кожної гори й, нарешті, воно вирішило подивитись у кущах руж, і коли розсунуло гілки, почуло крик.
Гострі шипи руж поранили КОХАННЮ очі. БОЖЕВІЛЛЯ не знало, що робити, почало вибачатись, плакало,
благало, прохало пробачення й у спокутування своєї провини пообіцяло КОХАННЮ стати її поводирем.
І ось з того часу, коли вперше на Землі грали в хованки... КОХАННЯ сліпе й БОЖЕВІЛЛЯ водить його за руку...

якщо не можна то витирайте smile


Потрібно вірити в досконалість і мати відвагу бути недосконалим!
 
musia_79 Дата: П'ятниця, 12.12.2008, 00:30 | Повідомлення # 15
Група: Модератори
Повідомлень: 289
Нагороди: 10
Статус: Офлайн
Тяжкохворий хапає лікаря за руку: “Я так боюся смерті. Скажіть-но, пане лікарю, що мене чекає після смерті? Як там, на тому світі воно виглядає”.
“Цього я не знаю”, - відповів лікар.
“Ви не знаєте?” – шепоче вмираючий.
Лікар відчинив двері, і в цю мить забігла собака. Вона побачила свого господаря, який лежав на ліжку. Собака почала голосно гавкати і весело стрибати, бо тішилася, що знову бачить свого господаря.
Тоді лікар повернувся до хворого і каже: “Чи ви спостерігали за поведінкою собаки? Вона ніколи раніше не була у цій лікарні і не бачила людей, що тут є. Але вона знала, що її господар тут, за дверима, тому вона так радісно заскочила сюди як-тільки відкрилися двері. Бачите, я теж не знаю нічого конкретного про те, що чекає нас після смерті; але мені досить знати, що мій Господь і Вчитель є там – за дверима смерті. Тому, коли в якийсь день відкриються двері, то я переступлю поріг з великою радістю”.

Приймай себе таким, яким ти є, але не забувай - яким маєш стати...
 
Форум » Духовність » Духовне життя » Історії-притчі!
Сторінка 1 з 4 1 2 3 4 »
Пошук:

Статистика форуму
Теми з новими дописами Популярні теми Найбільші писаки Нові користувачі
  • Духовна музика
  • Релігійні та науково-документальні фільми.
  • Злі казки
  • Вплив важкої музики на людей!
  • Аборт - вбивство невинних. А Ви що думаєте про це?
  • Милостиня
  • Обмін кнопками
  • Пекло і чистилище
  • Яку книжку варто прочитати ?
  • Що можна, а що ні?
  • Бомжі.
  • Антихрист сьогодні у світі
  • Аборт! Хто за, хто проти?
  • Вегетаріанство - це повага до життя тварин.
  • Вигнання злих духів (екзорцизм)!
  • Страхи
  • Десятина
  • Сповідь раз в рік(((
  • Ялинки))))
  • Музика
  • Релігійні та науково-документальні фільми. (339)
  • Плюс і мінус (165)
  • Наша казка (93)
  • Література :-) (67)
  • Вплив важкої музики на людей! (55)
  • Пекло і чистилище (50)
  • Історії-притчі! (46)
  • Електронна бібліотека (45)
  • Уривок з пісень (44)
  • Роздуми над Святим Письмом (44)
  • Цитати про любов (42)
  • Цитати про життя (40)
  • Жартуємо!!! (40)
  • Мням-мням-мням!!! (39)
  • Торгівля тілом... (39)
  • Духовна музика (38)
  • Страхи (37)
  • Ваші таланти (36)
  • Хабарництво! (34)
  • Міні-гра: карнавальний костюм (34)
  • Андрійко:)   (458)
  • Дельфініус   (415)
  • benedikta   (384)
  • vuspetro   (376)
  • musia_79   (289)
  • DNatiM   (287)
  • Vova   (255)
  • Наталька   (241)
  • kristik   (185)
  • Владик   (166)
  • soldy   (101)
  • Endry   (92)
  • falcon   (91)
  • Anarchy   (86)
  • Nafanja   (67)
  • Sjava   (48)
  • xarizmat   (43)
  • VladLena   (40)
  • Olya   (37)
  • Sj@f@   (34)
  • grandmasterbit8
  • babloqwerty
  • marchenko
  • od280180smv
  • rabchjaro
  • Bogdana
  • maxynewsic
  • lidussja
  • Marian
  • mandrivnyk
  • Boga
  • kopterka
  • skarbook
  • alex785694
  • Володимир
  • sn2012
  • Yaroman
  • iamtossya-elli
  • Андрій22
  • Abecedarium