Мар’яна сиділа в кафе за філіжанкою кави і задумливо дивилася у вікно. Все життя пропливало в неї перед очима. Ще вчора здорова і сильна - тепер на межі життя і смерті, адже саме сьогодні вона дізналася в лікарів, що в неї онкологічне захворювання.
Після цієї звістки Мар’яна спочатку ніяк не могла повірити, що це сталося справді з нею, потім вона наче в тумані натрапила на цю кав’ярню, замовила каву, смак якої вона чомусь не відчувала і думала, думала…
Так ціле життя в неї, немов гірка пілюля. Спочатку згадався інтернат, потім технікум, нестача грошей і такий легкий спосіб заробляння грошей –торгівля своїм тілом. Це колись здавалося їй нормальним, адже хто ще міг похвалитися такими грошима. Потім Італія – спочатку догляд за дітьми, а потім знову…(навіщо сидіти з сопливими чужими дітьми, а чи ще гірше доглядати за старими, як можна набагато легше заробити). Небажана вагітність – як грім з ясного неба, та нічого народила, а потім куди дитину з собою тягати («Я виросла в інтернаті і нічого,- думала вона тоді і бездушно віддала дитину – свою рідну кровинку).
Жінка не допивши каву вийшла на вулицю і йшла …довго…куди не знала… Аж тут вона опинилась навпроти церкви, біля Божого дому куди вона не заглядала ще з дитинства. І ноги самі понесли її туди. Мар’яна впала на коліна і зі сльозами на очах почала молитися як вміла, але вперше щиро. Вийшовши з церкви вона відчула полегшення і на другий день прийшла знову на сповідь і на Літургію. Так в перервах між лікарняними процедурами, страшною хімічною терапією вона бігла до церкви і відчувала, що їй робиться все краще і краще на душі. Гіркоти додавало тепер тільки те, що її рідного синочка вже давно усиновили і вивезли за кордон. Тепер вона зрозуміла, що ця хвороба їй послана з Неба за всі ті гріхи, які вона зробила. Та вона ставала все сильнішою, вирішивши покінчити з колишнім сороміцьким життям і почате нове, чисте. Вона знала, що так швидко не спокутує свої гріхи і лише молилася.
Одного разу до лікарні завітали дві монашки. Мар’яна поспішила до них, шукаючи розради і вони їй допомогли – принесли молитвеник, показали, як молитися на вервечці і час від часу приходили і допомагали їй морально витримати і тілесний і моральний біль.
Минав час колись красива, а тепер полисіла і з темними кругами під очима сиділа жінка чекаючи появи лікаря.
- Лікування пройшло успішно, - сказав лікар. Тепер можна сказати, що ви почали поправлятися. Ну правда тепер треба дієту дотримуватися і……

Мар’яна йшла по дорозі посміхаючись стомленою усмішкою. Хоч її тіло і стало виглядати набагато гірше, але душа почала очищуватися. В неї появилися інші цінності в житті, вона зрозуміла, що Бог дав їй ще один шанс, а без цієї хвороби напевне його би не було. Тепер треба його використати з розумом, щоб більше не було соромно за прожиті роки.

Деколи здається, що Бог дає великі випробування, а насправді Він тебе рятує.